Головним словом 2025 року має бути не перемир’я, а – Перемога!

2025 рік обіцяє бути для України вкрай важким і, можливо, визна­чальним щодо нашої подальшої долі. Втім, українцям до цього не зви­кати. Останнім часом кожен рік для нас є важким і доленосним.

Але три роки війни на виснаження даються взнаки. Пригадую, з яким душевним піднесенням ми зустрічали 2023 рік, як свято вірили у неминучість нашої швидкої Перемоги! Незламна віра у Перемогу нас тримала, додавала життєвих сил. 2024-ий ми зустрічали вже не у та­кому піднесеному настрої, оптимізму поменшало. Українці все рідше казали слово Перемога, все частіше звучало слово мир. Дехто, зокре­ма і відомі блогери, навіть почали закидати тези про “мир за будь-яку ціну”. Щоправда, патріотична частина суспільства швидко поставила цих латентних капітулянтів на місце, але занепадницькі ідеї у маси були запущені. Про мир чи бодай перемир’я періодично робили заяви і деякі світові лідери – від орбана до Папи Римського. При цьому в унісон озву­чували проросійські наративи…

Як тільки Трамп переміг на виборах, розмови про замороження ві­йни та перемир’я вже не стихають. І, схоже, українська влада, яка рані­ше категорично заперечувала будь-які мирні переговори з агресором (Зеленський у жовтні 2022 року навіть затвердив рішення РНБО про неможливість переговорів із путіним), тепер не є такою категоричною.

Звісно, війна втомила усіх – і українських воїнів на фронті, і мирних жителів у тилу, і владу, і весь світ. Саме цього усі три роки війни на ви­снаження добивався путін і, як бачимо, він як ніколи близький до до­сягнення свої мети.

А його мета очевидна – війна виснажує і росію, їй не завадить пере­починок. Хоч там ніколи не зважали на людські жертви, але економіка, яка занепадає через санкції, диктує свої вимоги. Припинення вогню на лінії розмежування потрібне путіну насамперед для того, аби скасували санкції і він міг відновити економіку, відтак ефективніше підготуватися до нового нападу на Україну. Стосовно того, що він це планує, до во­рожки ходити не треба. Тому розмови про припинення вогню – омана і пастка для України. Пауза у бойових діях стратегічно вигідна росії.

Окрім того, що так зване перемир’я путін використає для пере­озброєння, роботи над помилками та підготовки до нового нападу, він водночас активізує гібридну війну проти України, в якій росія непере­вершений віртуоз! Наступного року, якщо активні бойові дії будуть за­морожені, Україна отримає нові виклики: проведення виборів – а це активізація внутрішнього фронту. Ми вже побачили промовистий фаль­старт «п’ятої колони» в особі Юрія Бойка, який виступив з заїждженими кремлівськими наративами. Виборча кампанія в умовах емоційно ви­снаженого, морально травмованого суспільства неминуче призведе до жорсткої конфронтації і дестабілізації. Проводити вибори у такій ат­мосфері – це самогубство для країни. І росія це розуміє. Не виключаю, що вибори – це саме російський сценарій. Заради проведення цих ви­борів росія також готова піти на умовне перемирʼя, щоб через виборчу кампанію остаточно зруйнувати внутрішню єдність українців. Не бачити цієї небезпеки, цієї пастки, – це бути або зовсім політично короткозо­рим, або свідомо діяти в інтересах ворога.

Якщо влада думає, що завдяки черговому махровому популізму зуміє знову надурити виснажене війною суспільство або що зможе сфальсифікувати вибір українців, наприклад, протягнути ідею голо­сування онлайн через Дію, то дуже помиляється. Мене дивує, чому оточення Зеленського так хоче цих виборів і вже, по суті, втягнулося у виборчу кампанію. Шансів перемогти чесно у Зеленського обмаль. За­лужного будуть усіляко намагатися нейтралізувати чи дискредитувати. Втім, влада цим займається давно. До цього процесу підключиться ро­сія. У неї колосальний досвід дискредитації неугодних українських по­літиків. Тож результати виборів можуть шокувати і суспільство, і владу. Ба більше! Є великий ризик, що після таких виборів може статися чер­говий Майдан, що, звісно, на руку росії. І українці опиняться у патовій ситуації, між двох зол, коли і результати виборів, і протести проти цих результатів загрожуватимуть безпеці країни.

Тепер щодо Трампа. На жаль, нічого доброго я від нього не чекаю.

Для мене є очевидним, що «миротворча» ідея Трампа полягає у по­слабленні України, яку він буде змушувати йти на болісні компроміси. Пригадуєте тезу путіна про примушення до миру, яка вперше прозвуча­ла у 2008 році, коли росія напала на Грузію? Це, за словами путіна, була «операція з примушення Грузії до миру». Тепер Трамп буде зму шувати Україну до миру. Змушувати не агресора, а жертву. Бо сприймає росію як сильного суперника, а Україну як слабого партнера. Трамп з тих, хто завжди тисне на слабшого. У цьому і полягає його «секрет» досягнен­ня миру – змусити Україну від безвиході піти на поступки росії. Саме безвихідною ситуацією буде нас шантажувати, мовляв, якщо Америка не дасть зброї, український фронт посиплеться. Отож краще погоджуй­тесь зараз на «територіальні реалії», бо завтра втратите набагато біль­ше. До того ж у Трампа є особиста неприязнь до Зеленського і симпа­тія до путіна.

Тому сподіватися на його непередбачуваність, мовляв, сьогодні він Україну не любить, а завтра полюбить, не варто. Не треба будувати ілю­зії і займатись самообманом.

Можу припустити, що Трамп не бачить жодної трагедії у тому, що Україна може повернутись у сферу впливу росії. Трампа, може, вла­штовує нав’язлива ідея путіна повернутися у світовий порядок, який був встановлений у 1945 році на Ялтинській конференції глав держав антигітлерівської коаліції – Великобританії, США та СРСР.

Ця версія цілком лягає у так звану політику ізоляціонізму, яку Трамп завжди сповідував.

Який висновок? Єдино можливий: навіть якщо ми залишимося сам на сам з агресором (але цього, сподіваюсь, ніколи не станеться), у нас немає іншого вибору, як чинити опір! Бо перемир’я – це не Перемога. А в України іншого шансу на збереження держави, окрім Перемоги, не­має. Тому головним словом 2025 року має бути не перемир’я і навіть не мир, а Перемога!