Добре слово не тільки кішці приємне…
Один із ринків Львова. Довга, як ковбаса, ранкова черга біля павільйону свіжини. Моторні бабусі із сумками норовлять встигнути сюди, а заодно зайняти місце у двох інших крамничках — бо, може, там м’ясо виявиться трішки дешевшим. Не прогадати б…
Павільйон запрацював, і черга приходить в рух.
— Ви куди претеся? — кричить повненька жіночка, поперед якої намагається втиснутися жвава пенсіонерка. — Я сюди перша прийшла, коли нікого з вас тут ще не було!
— Ні, то вас не було! — парирує та. І не думає віддавати завойоване місце.
— Я на хвилинку відійду, — просить сусідку інша претендентка на свіжі курячі шийки для своїх котів. — Скажете, що я була відразу за вами…
— А я що — маю очі на задньому місці? — невдоволено бурчить особа, до якої щойно звернулися. — От не маю зранку роботи і буду вам місце тримати! Я вам що? — найнялася!
Базарні емоції зашкалюють.
Якийсь дідусь намагається через спресовані у черзі тіла розгледіти вітрину із сардельками, але йому зробити цього не дають.
— Чого ви сюди сунетеся? — гарчить літня дамочка з яскраво вишневою помадою на губах. — Краще сиділи би в хаті і нікому не заважали!
Всі оці перепалки покупців, тяжко зітхаючи, слухає молода продавчиня. Робочий день щойно розпочався, а вона вже виснажилася від цього рейваху. Щойно їїї саму «діставала» вередлива клієнтка: передивилася з десяток шматків свинини, але для неї всі вони були «не такі»…
Аж раптом до прилавку, мовчазно дочекавшись свого часу, підходить пані середніх років.
— Будь ласка, дайте мені ондечки той кусень м’яса, квіточко… — прощебетала вона.
Продавчиня аж зашарілася від почутого. І усміхнулася. Так гарно до неї ще ніхто не звертався. Навіть коли ходила на побачення. Кудись поділася злість на покупців, які щойно гаркалися між собою. Здається, після «квіточки» і наелектризована черга втихомирилася — ніби засоромилася своєї грубості…
Іду в інший сектор ринку — треба придбати шампунь. Ніколи не торгуюся, але цього разу здалося мені, що флакон запропонованого бальзаму коштує занадто дорого.
— А хіба ви не варті якісного шампуню? — здивовано запитує жінка, яка торгує косметикою. — Подбайте про себе, зробіть для себе приємне — ви на це заслужили…
Подумки віддаю належне менеджерському таланту продавця — і без вагань беру її дорогуватий шампунь. Хотілося зробити добре тому, хто щойно знайшов для мене добре слово…
За кілька хвилин заходжу у маршрутку. Чую, як сивуватий водій терпеливо пояснює студентці, як скористатися валідатором. А потім жіночці із великими сумками переказує, що на наступній зупинці їй треба буде виходити. А потім слід звернути у провулок направо — ним, як і хотіла, вийде до самого приміського вокзалу…
Незчувся, як і я доїхав до потрібної мені зупинки. Виходжу. Дякую за відмінний сервіс. І чую навздогін:
— Будьте здорові і ви! Гарного, мирного вам дня!
І ось я вже на роботі. Відчуваю приплив сил. І що день має вдатися. Хоча після масних «м'ясних» перепалок на базарі починався він тяжкувато…
