Коли вчергове чую від влади про «ІПСО» та вимогу сліпо вірити, хочеться зробити щось нехороше в сторону звуку

Відключення електроенергії і все, що навколо них, виділили одну велику проблему, яка є коренем багатьох дискусій. Це манера спілкування влади і постачальників послуги з народом.

Влада за підтримки лідерів думок вимагає безумовної довіри до своїх пояснень, а всі прояви недовіри прирівнює в кращому разі до «ворожих ІПСО». Але люди не хочуть вірити лише словам, і у них чимало причин не довіряти владі та її спікерам після попередніх неправдивих запевнень.

Тому шукають альтернативні джерела, які не завжди є правдивими, але викликають довіру через зрозумілу форму донесення інформації.

Що має робити влада? Спокійно, зрозуміло, аргументовано і (важливо!) з повагою доводити людям чесність поданої інформації. Що відбувається насправді? Зверхні заяви, однотипні і загальні пояснення, які не можуть зруйнувати стіну недовіри.

Наприклад, розповсюджений наратив про експорт електроенергії поки народ сидить в темряві. Що роблять посадові особи? В кращому випадку зневажливо радять пошукати баланси в інтернеті. Про те, щоб просто і аргументовано довести, що цього немає, публікувати баланси в окремих інформаційних повідомленнях з посиланням на джерела — про це не йдеться.

Тому, коли вчергове чую від влади про «ІПСО» та вимогу сліпо вірити, хочеться зробити щось нехороше в сторону звуку. Бо для того, щоб була довіра, потрібно подавати інформацію доказово, чесно і якісно — так, щоб люди її сприймали.

Сумнів є ознакою критичного мислення. Україна йому лише вчиться. Засуджувати сумніви — будувати росію. В цивілізованому світі комунікація влади і суспільства відбувається, починаючи з розуміння, що люди мають право на сумнів. І формування повідомлень з врахуванням цього права є ключем до довіри. Як і повага до громадян, якої у влади зараз не видно.

Джерело