Помічаю в очах нашої молоді «відповідальність за Україну»

Великі свята, які ми відзначаємо в останні роки (Різдво, Великдень, День Незалежності), кожного нового разу набувають питомо нових значень і символів.

Отак, дивишся, начебто й той самий Великдень, та ж сама Паска, але — ні! Зовсім інше!

Якісь абсолютно світлі люди у зеленому дворі святої Київської Софії. Передзвін дзвону «Мазепа», подарований гетьманом собору у 1705 році.
«Залізний» Філарет, що у свої 95-ть років сам провів службу у Володимирському. Воїн іноземного легіону з великоднім кошиком в руках біля Михайлівського золотоверхого.

Героїчний і святковий Ірпінь, де тепер всі церкви — українські!

Неймовірно крутий одеський священник з кличем: «Україна! Україна! Україна! Христос Воскрес!»…

Фото наших з фронту. З пасками, ковбасами й дарунками…

Бабці в парку на лавці, що знічев’я говорять про терміни прибуття F-16…

Цвіт каштанів, багато краси, святково вбрані діти, багато гордості за свою країну.

І ще одне спостереження. Воно суб’єктивне й не доказове, але я якось помічаю в очах нашої молоді «відповідальність за Україну». Такого я не бачив і не спостерігав раніше.

Певно, саме так і стається нація!

І на оновленій Землі. Врага не буде, супостата…

Джерело