Поляки розберуться самі

А саме: попри те, що Польща є великим приятелем і відданим союзником України (і це справді так!), попри те, що у Польщі живуть і працюють мільйони українців, про політичну ситуацію всередині сусідньої країни багато хто в Україні (та й серед українців у Польщі таких, на жаль, повно) не знає практично нічого.

Польщу в Україні часто сприймають як такий собі моноліт, не розуміючи, що, оскільки це демократична країна, то у суспільстві там є різні, часто навіть протилежні погляди.

(Наприклад, частина населення за повну заборону абортів, а частина за те, що мають бути дозволені не лише аборти за медичними показниками, а й за бажанням жінок, як от в Україні).

Відповідно, у Польщі постійно триває політична боротьба — між партіями, які представляють інтереси людей з різними поглядами. Зараз, перед осінніми парламентськими виборами, ця боротьба неабияк загострилася… От і маємо відповідні наслідки.

Хоча правляча консервативна партія «Право і Справедливість» (ПіС) у соцопитуваннях постійно лідирує, голосів для однопартійної більшості у Сеймі наразі не має. Але дуже хоче їх мати. І не лише тому, що однопартійному уряду «рулити» простіше, ніж коаліційному… ПіСові просто немає з ким формувати коаліцію у майбутньому Сеймі.

Ліберальні «Громадянська платформа» (ГП) і «Польща 2050», а також «Лівиця» й Селянська партія мають намір створити у Сеймі коаліцію між собою, а не з ПіСом. До Сейму напевно пройде ще «Конфедерація», але ця націоналістична партія — відверто антиукраїнська, і консерватори запевняють, що з «конфедератами» уряду не формуватимуть. Тож ПіСові залишається одне: відчайдушно боротися за голоси польських виборців, намагаючись відтягнути їх від решти політичних сил, які йдуть на вибори.

Одне з потенційних джерел додаткових голосів для ПіС — польські фермери. Саме тому теперішній уряд консерваторів так захищає рільників від конкуренції з українським зерном, яке, начебто, замість іти через Польщу транзитом, «осідає» у сусідній країні (польські фермери твердо переконані, що ціни на зерно падають саме внаслідок цього).

Україна, звісно, зацікавлена в експорті свого зерна, тож звернулася до Європейської комісії, яка постановила, що обмеження українського зернового експорту триватимуть лише до 15 вересня. І все б нічого, але ця дата — якраз напередодні польських парламентських виборів. У ПіС побоюються, що фермери, розлючені поновленням транзиту українського зерна, «кинуть» на виборах консерваторів і проголосують за інші партії… Власне, «вдячність» українців, про яку говорив представник польської влади Марцін Пшидач, мала полягати якраз у тому, щоб Київ зрозумів цей інтерес ПіС (який у правлячій партії цілком щиро вважають інтересом Польщі), а відтак і не наполягав на поновленні зернового експорту територією Польщі з 15 вересня.

Суть роздратування, присутнього зараз у польській владі, добре передав близький до правиці публіцист Пшемислав Журавський вель Ґраєвський.

На його думку, «перебільшена реакція української сторони» (йдеться, зокрема, про виклик «на килим» посла Польщі в Україні — А.Є.) свідчить про те, що «Київ дуже шукає конфлікту, аби допомогти «Платформі» повалити уряд, який «ні з чим не дає собі раду й зі всіма конфліктує», і дозволити «Конфедерації» атакувати уряд під таким гаслом: «Наївні, вислужувалися перед Україною, тож тепер маєте».

«Це може коштувати ПіСові 1−3 відсотки голосів, яких може вистачити для перемоги «Платформи», — робить висновок публіцист. — Мета цілої гри — змінити владу в Польщі. Інструментом для досягнення цієї мети… є провокування ситуації, коли Об’єднана правиця втратить свій електорат на користь антиукраїнської і проросійської Конфедерації — унаслідок «компрометації проукраїнської позиції влади ворожою щодо Польщі політикою України»… Окремим «зиском» опозиції є посилення передвиборчих позицій «Платформи», яка зможе говорити про те, що «всупереч ЄС, польський уряд конфліктує з Україною, яку атакує Росія».

Навіщо, на думку публіциста, Києву треба «змінити владу в Польщі»? Версія така (тільки не дивуйтеся): мовляв, офіційний Київ у цій ситуації грає на боці Вашингтона й Берліна, які прагнуть усунути від влади ПіС.

«США вирішили будувати систему європейської безпеки, опираючись на Німеччину, — пише Журавський вель Ґраєвський. — Українці дізналися про це одночасно з Вашингтона й Берліна. Німеччина прагне скинути теперішній уряд Речі Посполитої, і внаслідок німецьких дій, спрямованих на досягнення цієї мети, Польща під владою ПіС конфліктує з Німеччиною. Ідеологічні симпатії американських демократів (Демократичної партії — А.Є.) також на боці польської опозиції, а теперішня адміністрація США, схоже, не зможе зробити розсудливий вибір між стратегічним інтересом США як держави (а тим інтересом є збереження ПіС при владі) та цими симпатіями».

Такі тексти можуть здаватися нам польотом вільних фантазій, але повірте, у передвиборний час у Польщі можна прочитати й почути ще й не таке… Але чим цей текст корисний: він дає певне уявлення про рівень політичного протиборства, присутнього зараз у Польщі, і про високу температуру політичних пристрастей, які там киплять і кипітимуть аж до виборів.

Висновок для України?

По-перше, Києву точно не варто вдаватися до дій, які можуть спровокувати одну зі сторін гарячого внутрішньопольського політичного протистояння. А саме такою дією був, як на мене, виклик «на килим» посла Польщі у Києві Бартоша Ціхоцького. Цілком можна було обмежитися заявою когось із українського МЗС… А по-друге, офіційний Київ просто зобов’язаний пояснити офіційній Варшаві, що його аж ніяк не варто підозрювати у якихось діях із метою «допомогти „Платформі“ повалити уряд ПіС». Або ж, навпаки, посприяти, аби ПіС переміг на виборах «Платформу»… Це точно не наші ігри, поляки розберуться самі.

До речі, як на мене, дуже ймовірний підсумок виборів до Сейму — його неспроможність сформувати новий уряд, бо двом головним таборам протистояння, консервативному й ліволіберальному, може забракнути для цього голосів. І не виключено, що тоді через деякий час знову будуть вибори, що, звісно, політичній стабільності у сусідній країні (а в цій стабільності Україна, без сумніву, зацікавлена) аж ніяк не сприятиме. Але це вже трохи інша історія, поговорити про яку час іще буде.