Грандіозна подія, що повинна змінити весь світ

Урок перший: у 1917 році розвалилася російська імперія, і на її уламках почали створюватись національні держави. Більшовицький переворот дуже сильно змінив ситуацію в Україні. Центральна Рада засудила цей переворот, не визнала владу більшовиків і зайняла щодо неї ворожу позицію. Україна протягом тривалого часу була в неволі, але не втратила своєї національної гідності і бажання відновити державність. Цікаво, що територія України на час розвалу імперії становила більш ніж 800 тис. кв. км. Якби українцям вдалося зберегти усі українські землі, то сьогодні ми б не називали українське місто по-російськи «Бєлгород», а знали, що це українське місто, яке має чудову назву — Білгород. Воно, до речі, було, хоч і недовго, столицею української совєцької республіки. Більшовицька росія знищила українську державність та захопила Україну. В результаті цієї окупації ми втратили значну частину своєї території, а мільйони українців загинули в результаті голодоморів, репресій, війн.

Але згадаймо, що на межі 1917 — 1918 років між українською державою, на той час УНР, і більшовицькою росією розпочиналась перша українсько-російська війна. Вона була неминучою, оскільки більшовики, захопивши владу в росії, взяли курс на встановлення радянської влади не тільки в росії, але і в Україні та по усій Європі. Точніше сказати, вони міряли про світову революцію. Але на їх шляху стала Україна. Спочатку вони думали захопити Харків і частину Лівобережжя, а потім зрозуміли, що можна захопити і Київ, і всю Україну. Об’єктивний аналіз тих історичних подій переконує у тому, що шанс врятувати українську державність був. Якби Центральна Рада мала більше боєздатних сил або менше внутрішньополітичного розбрату, то цього було б достатньо. Звісна річ, що, як показує час, — більшовицька росія не залишила у спокої Україну — війна була неминучою.

Єдине, що могло врятувати молоду українську державу, яку визнали 12 країн світу — це допомога інших країн. Вже тоді перед українським керівництвом постала дилема — укласти договір з Польщею чи припинити боротьбу за незалежність. Симон Петлюра обрав договір з Польщею, яка визнала незалежність УНР і зобов’язалась допомогти звільнити українську територію від більшовиків до Дніпра. 6 травня 1920 року українсько-польські війська зайняли Київ. Попри те, що з різних причин, ця допомога не увінчалась успіхом, Польща була єдиною країною, яка була тоді зацікавлена в незалежності України і надала їй військову допомогу.

Отже, українська державність могла бути врятована ще в період 1917−1921 років, якби була потужна міжнародна підтримка, як політична, так і, особливо, військова. Але, як відомо, історія не знає умовного способу…

Урок другий: з позиції сьогоднішньої повномасштабної війни росії проти України важко дати об’єктивну оцінку Будапештському меморандуму і всім тим подіям, які спонукали тодішнє керівництво України підписати цей документ, правовий статус якого навіть зараз викликає різні тлумачення і спори. Але якби то не було — добровільне ядерне роззброєння України, яка мала на той момент третій за розміром ядерний потенціал, викликає дуже багато дискусій і суперечок.

Ми не будемо глибоко аналізувати усі події, які тоді мали місце, не будемо з’ясовувати, чому Україна здійснила цей катастрофічний для неї крок, але необхідно визнати, що він істотно змінив історичний розвиток нашої держави і врешті-решт призвів до цієї повномасштабної війни. Адже була виважена і надзвичайно розумна пропозиція тоді ще прем’єр-міністра Леоніда Кучми про збереження найбільш сучасних твердопаливних ядерних ракет SS24, термін їх придатності був надзвичайно великим. Зараз достеменно відомо, що ці МБР представляли надзвичайно високий рівень наших гарантій від будь-яких ворогів і перш за все росії. З цим важко не погодитись, адже радіус дії цієї МБР — 10 тисяч кілометрів, підльотний час, наприклад, до російських центрів прийняття рішень становив би декілька десятків хвилин. Таких МБР було 46. Вони перебували у шахтно-пускових установках, які самі вже були унікальними спорудами. Потужність тільки однієї цієї МБР приблизно 1500 кілотонн (має до 10 боєголовок), що майже в сто разів більше, ніж потужність атомної бомби, якою було вражено Хіросіму.

Багато хто переконує у тому, що іншого шляху не було — Україна проголосила про без’ядерний статус, і це сприяло її визнанню, як незалежної держави. Крім цього, посилаються і на технічні причини, а також і неможливість обслуговування цієї зброї. Прийде час, і наші нащадки дадуть оцінку цим подіям. А зараз ми можемо лише констатувати, що відсутність міжнародних гарантій нашої безпеки поставила під сумнів існування не тільки української держави, а й українського народу. Адже путін публічно заявив, що головна мета теперішньої агресії — знищення української державності і українського народу.

При цьому, він хизується потужністю ядерних сил росії і погрожує світу ядерною катастрофою, не згадуючи про те, що частина ядерних сил, які були передані Україною росії за згаданим меморандумом, зокрема МБР SS 18, перебувають і зараз в росії на бойовому чергуванні. Правда, їм дали іншу назву і перефарбували їх.

Тобто, як і в першому разі, так і в другому — головним елементом збереження української державності є консолідована міжнародна підтримка у вигляді конкретних і дієвих гарантій безпеки.

А тепер про геополітичну подію, яка змінить не тільки Україну, але й увесь світ. Ще два роки тому важко було уявити собі, що Фінляндія стане членом НАТО. І не тому, що проти цього будуть члени Альянсу, а тому, що фіни були категорично проти вступу. Їх більше влаштовував нейтральний статус, або позаблоковість, і вони відверто побоювалися росію й не бажали йти на конфронтацію з цією агресивною і непередбачуваною країною.

Все змінила повномасштабна війна, яку почав путін проти України 24 лютого 2022 року. Фіни усвідомили, що одного ранку російські війська нахабно перейдуть кордони нейтральної Фінляндії, через декілька годин чобіт російського агресора ступить на центральну площу Хельсінкі, і окупант скаже, що тепер, — це російське місто, а вже ввечері путін разом з держдумою приймуть рішення про приєднання Фінляндії до «сім'ї братських народів» росії.

Фіни добре пам’ятають події 1940 року. Тоді не вийшло загарбати цю країну, тому російські агресори можуть в будь-який час повторити спробу. Саме ця обставина й радикалізувала фінський народ, і за дуже короткий час підтримка вступу Фінляндії в НАТО виросла до рекордних 85%. Уряд Фінляндії, усвідомлюючи усю небезпеку, що йде від росії, успішно виконав волю народу.

Тепер фіни спокійно лягають спати і впевнені в тому, що і вранці прокинуться у своїй країні і що їхні родини у безпеці.

Наші долі багато в чому подібні. Але Фінляндії вдалося вирватись із кігтів російської імперії в грудні 1917 року, а Україна свою державність втратила в результаті агресії більшовицької росії і відновила свою незалежність лише в 1991 році. Стрімкий вступ Фінляндії в НАТО указав і Україні на правильний шлях.

Потрібна лише політична воля Альянсу, а всі інші процедурні питання можна владнати. 11−12 липня 2023 року у Вільнюсі відбудеться черговий саміт НАТО. Президент України вже прийняв запрошення взяти участь у ньому.

На що ми повинні сподіватися?

Тільки на політичне рішення про повноправний прийом України у члени НАТО. Таке рішення Альянсу буде закономірним і справедливим. Жодна країна не виборювала своє право бути членом НАТО в результаті повномасштабної війни з російським агресором. За період цієї повномасштабної війни довіра українського народу до НАТО і бажання українців стати повноправними членами Альянсу набула небачених раніше масштабів, і зараз перебуває в межах 85%. Україна вже де-факто є членом НАТО, і тепер необхідно, щоб і де-юре, як достойний кандидат, повноправно стати членом НАТО. Це буде видатне історичне рішення, яке вплине на геополітичну ситуацію у світі.

Із ЗМІ відомо, яка напружена підготовча робота відбувається. Надзвичайно високу підтримку нам продовжують надавати члени НАТО не тільки у боротьбі з агресором, але й у винайденні правових механізмів для узгодженого рішення членів Альянсу про прийняття України в члени НАТО. Швеція має стати 32 членом НАТО, а Україна — 33.

Деякі країни-члени НАТО ще продовжують мати певні сумніви і застереження щодо прийняття воюючої країни у члени НАТО. Будемо сподіватись, що авторитет США тут зіграє вирішальну роль. І особливо — авторитет президента США Джо Байдена. Без допомоги США та інших членів антипутінської коаліції, Україна могла б не витримати російської навали. Захоплення України могло бути лише початком, після чого путін спробував би створити велику російську імперію від атлантичного до тихого океанів, тобто те, що не вдалося свого часу більшовикам.
ЗСУ та український народ в найтяжчі дні путінської агресії вистояли і стали потужним бар’єром для реалізації божевільних планів і намірів путіна.
Україна довела свою здатність захищати передові рубежі НАТО у Східній Європі. ЗСУ швидкими темпами опановує найновішу техніку, яку надали країни НАТО і перш за все США. Ефективність використання бойових можливостей цієї техніки вражає. Вже усім очевидно, що Україна достойно відстояла свою державність і стала потужним фактором європейської системи безпеки, яка буде створена після переможного завершення війни. Мільйони українців через російську агресію, рятуючи своїх дітей, вимушено інтегрувались в європейські країни, що значно зблизило нас з європейською спільнотою. Європейці щиро прийняли українських біженців і зрозуміли, що українці великий європейський народ, якому місце в європейській спільноті.

Вирішальне значення матиме позиція наших щирих друзів — США, Великої Британії, Польщі та інших, яким вдасться переконати деяких членів Альянсу, і на саміті в Вільнюсі буде ухвалено історичне рішення про прийняття України в повноправні члени НАТО.

Ні путін, ні путінська агресія не можуть завадити цьому справедливому рішенню, яке українці вибороли на полі бою, а тисячі українських героїв поклали своє життя заради свободи і незалежності України.