Це треба зупинити
Нескладно буде доопрацювати законопроєкт таким чином, щоб він стосувався лише державних інформаційних ресурсів та критичної інфраструктури
Від початку 1990-х держава в росії та в Україні намагалася взяти інтернет під контроль.
В росії це вдалося. Результат на табло.
В Україні це не вдалося. Але вдасться найближчим часом, якщо ми з вами не зможемо це зупинити.
Тепер все по черзі. Війна створює великі загрози критичній інфраструктурі, через це держава визначила орган, який буде опікуватися її захистом, -- це Держспецзв’язку -- і посилює його спроможність. Це дуже добре.
Але є одне але.
У законопроєкті #8087 Держспецзв’язку наділяється великими правами надання прямих обов’язкових до виконання розпоряджень щодо захисту державних інформаційних ресурсів, критичної інфраструктури тощо. Це добре.
Але є одне але.
Закон виписаний таким чином, що права ці розповсюджуються на всіх суб’єктів без винятку: перевірки з залученням СБУ та Кіберполіції (але без захисту прав тих, кого перевіряють), обов’язкові до виконання приписи (але без порядку оскарження), доступ до будь-якого обладнання фізичних та юридичних осіб (але без обмежень КПК), встановлення на мережах будь-якого обладнання тощо. Закон виписаний таким чином, що під його дію підпадають не лише державні інформаційні ресурси та критична інфраструктура, а будь-які системи, де зберігаються персональні дані чи конфіденційна інформація з обмеженим доступом недержавного характеру (у тому числі ваш телефон та ваш робочий і домашній комп’ютери підпадають під це визначення). Будь-який постачальник послуг, будь-який інтернет-провайдер, дата-центр, інтернет-магазин чи інтернет-сервіс мають бути готовими, що до них прийде Держспецзв’язку (разом із СБУ), отримає доступ до будь-якого обладнання, будь-якої інформації, встановить своє обладнання та видасть обов’язковий для виконання припис, право на оскарження якого законом не передбачене.
Такі надзвичайно широкі повноваження:
- по-перше, створюють гігантські корупційні ризики для приватних осіб та бізнесу;
- по-друге, створюють загрозу національній безпеці (один «кріт» в системі означає доступ до всього, що є в країні);
- по-третє, суперечать базовим принципам верховенства права (з яким у нас і так не все гаразд);
- четверте, по суті, порушують Конституцію в частині базових прав і свобод;
- п’яте, позбавляють громадян, підприємства, органи влади та місцевого самоврядування будь-яких механізмів захисту.
Це треба зупинити. Нескладно буде доопрацювати законопроєкт таким чином, щоб він стосувався лише державних інформаційних ресурсів та критичної інфраструктури. Так і було задумано на початку, але ми не дізнаємося, хто раніше добіг до тексту — корупціонери, російські шпигуни чи прихильники авторитаризму, а може, всі троє одночасно.
