Небезпека край дороги

Кожен з нас кожного дня стає пасажиром і має змогу оцінити рівень безпечності наших доріг. Не секрет, вона далека від бажаної. І річ не тільки у покритті дорожнього полотна, а й у багатьох інших складових руху, які впливають на комфортність пересування. Одна з них — придорожні насадження. Найперше ті, які, як мовиться, віджили свій вік.

Проїдьтеся у глибинку — і майже всюди вас супроводжуватимуть старі, дуплясті, підточені омелою, жуками-шкідниками, пошарпані вітрами тополі, липи, ясени, клени, черешні. Вони вже вичерпали свій життєвий ресурс, час забрав їхню силу і міць. Тож колишні розлогі красені нині нагадують химерні привиди. Лякають своїм страхітливим виглядом і неміччю, яка може стати руйнівною.

Особливо у ці непогодні дні. Сильні вітри, рясні снігопади, лід, що намерзає на гілля, здатні перетворити ці дерева на вбивць.

Кілька днів тому один такий, 30-метровий віковий клен упав прямо на асфальтівку, що веде із райцентру до Львова. Щастя від Бога, що у ту мить ніхто не проїжджав у цьому місці. Клен перегородив трасу, надовго заблокувавши рух. Водії легковиків дали знати «надзвичайникам», а потім, не дочікуючись їхнього приїзду, повернулися додому, взяли бензопили, порізали старого велета на метрові колоди і прибрали їх.

На двокілометровій ділянці, де трапився цей трафунок, я нарахував десяток трухлявих дерев, готових ось-ось впасти на дорогу. Не тяжко уявити, яке велике нещастя вони можуть принести. Півбіди, якщо порвуть лінію електропередач. А якщо внаслідок такого падіння жертвами стануть люди?

Біді можна запобігти. Нехай би не дрімали служби, які відповідають за безпеку доріг. Та й не тільки вони. Нині, під час перебоїв з електрикою (а відтак — із теплом), повсюдно масово заготовляють дрова. Навіщо їздити за ними по лісах, якщо вони значно ближче — при дорогах. Зрізавши старі дерева забезпечимо напівдармовим теплом школи, дитсадки, ФАПи, одиноких громадян і врятуємо чиїсь життя.

Повно повалених дерев лежить нині й у лісах, що примикають до автодоріг. Лежать і гниють. Пропадають величезні кошти і дешеві, так потрібні нам зараз, паливні матеріали. Чому б з-поміж безробітних, добровольців не організувати бригади із заготівлі дров. На місці повалений ліс можна було б розпилювати і колоти ці поліна. Звідти ж їх і вивозити до споживачів. Придбати дрова є чимало охочих. Багатьом людям на периферії ми дали б дефіцитне тепло, лісові господарства заробили б чималі кошти (машина дров коштує не менше 7−8 тисяч грн!), а їхні угіддя стали б доглянутішими.

Саме так чинять справжні господарі. Бути ними — час найвищий!