Передплатити

Перша зустріч з Іваном Драчем

Якось випадково взяв в руки одну із книжок поезій відомого українського поета, перекладача, кінодраматурга, політичного і громадського діяча Івана Драча. І зразу ж згадалась молодість і моя перша зустріч з Іваном Драчем


Я знав, що Іван Драч вже тоді був щирим патріотом, шістдесятником. Для нього Україна була понад усе. Не можна сказати, що в ті роки мого першого знайомства він був у фаворі. Ні, він не писав оди комуністам і не прославляв радянську владу.

Познайомились ми у вересні 1978 року, я тоді ще зовсім молодий, і він був дуже активний і популярний.

Його здивували дві речі: перше, чому я його запросив на зустріч з тією аудиторією, у яку раніше для спілкування його не запрошували, і друге, що я говорив українською мовою.

Між нами склалися якісь дуже гарні стосунки, і ми деякий час зустрічались, дискутували, обговорювали актуальні проблеми життя України.

Не можу сказати, що Іван дуже сильно на мене вплинув, але вплинув – своєю любов’ю до України, вірою в те, що Україна буде незалежною. Хоча в 1978 році говорити про незалежність України було не тільки небезпечно, але й треба було мати відвагу.

Потім наші шляхи розійшлися, згодом вже, коли почались буремні 90-ті роки, і особливо, коли я вже був членом українського парламенту, ми неодноразово зустрічались, я йому нагадував нашу першу зустріч.

Іван Драч – це вже історія, понад рік його немає серед нас, але пам’ять про щирого і відданого українця залишиться в історії країни назавжди.

Одягни мене в ніч, одягни мене в хмари сині.
І дихни наді мною легким лебединим крилом.
Хай навіються сни, теплі сни лебедині.
І сполоха їх місяць тугим ясеновим веслом.

Це одна із поезій Івана Драча. 2019 рік.