"А я вам покажу, звідки на Пушкіна готувався напад"
Ви помітили, як культурний фронт за своєю моделлю схожий на реальний?
Один загальновідомий радник розстібнув свою розумову ширинку та випорожнив на нас цілий «теплий океан» власних думок про українську культуру.
Не буду коментувати стан свідомості цієї людини. Адже вважати чиюсь культуру «малою» - значить на увесь світ розписуватися у власній спаяній на транзисторах шовінізму імперській прошивці. Яка на наших теренах може бути за замовчуванням тільки російською. Бо звичка пити чай з пісним печивом о 5-тій в нас наче не розповсюджена.
Поговоримо про сам цей каскад ідей
Україна справді не моноетнічна нація. Український паспорт по праву мають люди різних національностей та культур. Інша національність та культура не робить їх менш достойними громадянами та членами суспільства. Українці кримськотатарського, азербайджанського, чеченського, єврейського, російського та багатьох інших походжень будують державу, захищають нас від агресії, будують успішний бізнес, балотуються і виграють вибори.
Ці культури співіснують з українською в гармонії та за певних правил. Головне, воно стосується не тільки культури - це банальна взаємоповага. Та визнання взаємних кордонів, які ми не перетинаємо.
Цю ідею можна прослідкувати на прикладі стосунків українців з кримськими татарами. Нацією, чия мова, віра та уклад дуже відрізняється від українського. Кримські татари поважають наші культурні кордони, ми поважаємо їх культурні кордони. Вони визнають державну мову. Ми визнаємо необхідність збереження та розвитку кримськотатарської мови. Обидві сторони взаємно поважають право на власну релігію. Хоча я би сказав, що державі треба сприяти духовному життю мусульман, зокрема киримли, більше. Києву, наприклад, потрібна соборна мечеть. Ми вільно та добровільно взаємодоповнюємо один одного і так стаємо сильнішими.
В якомусь сенсі відбувається синтез культур. Який нас збагачує! Ми запозичаємо щось, і в нас щось запозичують. Але це не віднімає, а додає!
Кожна нація всередині країни бореться за розвиток, збереження та підтримку своєї культури. Але тільки носії так званої російської культури постійно лізуть пояснювати українцям якою мовою їм розмовляти, як жити, кого читати та слухати. Вони якраз постійно хочуть віднімати! Бо українська культура їм постійно заважає!
Неповага до кордонів та відсутність поваги, як явище, - це і є головна російська скрепа. Приниження усього, що не схиляє голову - ще одна.
Усі культури в Україні спокійно розвивають своє та спільне, і тільки одна ломиться через паркан, як танк. Розвиток її носіям не дуже цікавий, вони живуть у стані деградації. Але їм цікава експансія та анексія. В англійській мові є дієслово «to weaponize», що означає використовувати як зброю те, що зброєю в оригіналі не є. Росіяни демонізують усе, до чого дотягуються їх руки. Політичний процес, мову, релігію, освіту і, звісно, культуру.
Говорити в цьому контексті, що треба відокремлювати російську культуру від агресії, це як говорити, що не варто стріляти у танк, який на тебе пре, треба влучити прицільним пострілом у водія. Бо танк сам по собі ні в чому не винен! Така думка є за формою вірною, а по суті - знущанням!
Чи занадто українці агресивні щодо російської культури?
Ні, бо суспільна реакція на неї - це інстинкт самозбереження. Підсвідомо, на рівні відчуттів, українці розуміють, що росіяни використовують культуру як інструмент агресії та домінування. І воюють проти такої експансії. Проти тих підрозділів, які можуть взяти націю не у фізичний, але у ментальний полон.
І так, після війни можна буде повернутися до дискусій про роль та місце російської культури в Україні. Але не до дискусії про те, чи повинна російська культура домінувати, знищувати та заміщати українську. Не повинна, як і будь-яка інша. І тільки за умови, коли самі росіяни визнають свою провину, покаються та обеззброюють власну культуру!
І на останок. Ви помітили, як культурний фронт за своєю моделлю схожий на реальний? Українська мова атакує російську. Треба захистити її. А я вам покажу, звідки на Пушкіна готувався напад. Ось чотири напрямки. Ці х@хли не хочуть слухати наших пісень, це - фашизм! Єдиний патерн поведінки, єдина схема виправдання агресії та нападу.
Дивно, що дуже розумні та розкручені радники цього не розуміють. Або ж навпаки. Розуміють дуже добре. Просто працюють насправді зовсім не на того, кому радять!
