«Совок» і популізм не лікуються навіть бомбами!

Тобто Україна і далі відзначатиме День перемоги не з цивілізованою Європою, а в унісон з ворогами й окупантами. Навіть нинішні реалії не змусили монобільшість «стати на горло власній пісні» і підтримати давно назрілу ініціативу колег з «Європейської Солідарності».

І на то є кілька огидних причин

Одна з них - саме те, що ініціатива була з боку політичних опонентів влади. Навіть в умовах війни, коли ми всі, як кажуть, в одному човні, і наша спільна мета вижити у цьому «дев’ятому валі», «слуги» не забувають про електоральні перспективи та вигоди. Бо якби ініціатива політичних конкурентів «слуг» була би нарешті втілена у життя, це дало би козирі і додатковий бонус Порошенкові, що саме його політична сила добилася принципової зміни. Крім того, якщо враховувати електоральні міркування, то, зберігаючи «сакральне» 9 травня, і тим самим підігруючи поколінню, яке виросло на «парадах победы», «слуги» сподіваються підібрати проросійський, а, радше, прорадянський електорат ОПЗЖ.

Нагадаю, Верховна Рада проголосувала закон, який забороняє проросійські партії. Тобто, ОПЗЖ, навіть якщо вона зробить ребрендинг, на вибори не пустять, але ж потенційний електорат нікуди не зникне. Зрозуміло, хто на нього претендуватиме. Зрештою, яка політична сила, з нині існуючих, цьому електоратові найближча. За великим рахунком, гасло «какаяразница» - це і є відрижка радянщини та совка!

На жаль, відмова «слуг» святкувати День перемоги з цивілізованим, демократичним світом та ще й під цинічним приводом про «неприпустимість присвоєння російською федерацією перемоги над нацизмом», свідчить про те, що для «слуг» навіть під час війни популізм - це святе!

Та сама логіка і щодо УПЦ МП, заборона якої, за словами голови Верховної Ради Руслана Стефанчука, «розколює суспільство».

І 9 травня, і московський патріархат - це ланки одного ланцюга, які авторитарний путінський режим використовує винятково у пропагандистських цілях. Збулось пророцтво Черчилля (хоча є сумніви, що знаменита фраза належить саме йому, втім це не так важливо): «Фашисти майбутнього будуть себе називати антифашистами». Саме оця дата - перемога над фашизмом - була використана в путінський росії на повну котушку, аби виплекати новітній фашизм.

Героїчним минулим виправдовують теперішню імперську загарбницьку політику. Прикриваються «дідами, які воювали».

Спочатку путінський режим безсовісно примазався до перемоги, а потім почав експлуатувати 9 травня заради задоволення власних імперських амбіцій.

Прикро, що невігласи з парламентської більшості не знають історії, бо святкувати День перемоги саме 9 травня, а не 8, як у Європі, ідея Сталіна. Його принципове політичне рішення, щоб показати свою окремішність. Він хотів таким кроком довести, що це не спільна перемога з союзниками, а у Радянського Союзу в Другій світовій війні своя особлива роль, особлива перемога. Це своєрідне продовження політики більшовиків - «мы свой, мы новий мир построим».

Втім були різними не лише дати дня перемоги, але й інтонація святкувань.

Якщо в Європі, в гуманному світі, 8 травня - це насамперед день скорботи за мільйонами жертв, спогади про трагедію, яка ніколи не повинна повторитися, то в росії, особливо в останні десятиліття, з точністю до навпаки: суцільна бравада і «можем повторить». путін настільки вихолостив сенс цього «свята зі сльозами на очах», що воно зараз асоціюється виключно з пропагандистськими акціями на кшталт «безсмертний полк», який у багатьох країнах через це і заборонили. путін перетворив 9 травня у свято російської зброї, свято мілітаризму та агресії.

І на цьому фоні виглядає дикістю те, що Україна продовжує жити у такому «победобєсному» наративі путінської недоімперії.

Парадокс: святкуючи в один день з московією, ми ніби солідаризуємося з ворогом і водночас дистанціюємося від Європи, від наших союзників, завдяки яким, зокрема, зараз героїчно знищуємо новітній фашизм! Хіба це не торжество абсурду?! Але, як бачимо, «совок» у багатьох головах не лікується навіть бомбами!

Читайте також: «Після завершення активної фази бойових дій протистояння з росією триватиме...»