Чого чекати найближчим часом від армії росії

На Донбасі тривають активні бойові дії. російська армія намагається продавити нашу оборону на кількох ділянках фронту, всюди українські війська дуже потужно обороняються і наносять величезні втрати окупантам. Йдуть запеклі бої з застосуванням великої кількості важкого озброєння, авіації, артилерії, танків.

Противник не припиняв активних бойових дій з самого початку вторгнення, але зараз є зміни у тактиці. Після великих втрат та поразки під Києвом, Черніговом, Сумами та Миколаєвом, росія не здатна вести бойові дії на широкому фронті, в них просто вже не вистачає боєздатних військ, тому вони сконцентрували зусилля і тепер на більш вузькому фронті намагаються нанести нашим військам вогневе ураження та просунутися на деяких окремих напрямках.

Можна сказати, що другий етап війни, тобто «Битва за Донбас» — це етап, на якому противник поставив собі завдання не захопити всю країну (цей план провалився), а захопити Донбас та утримувати позиції на Півдні України.

В рамках цього завдання вони ставлять собі більш локальні цілі. Наприклад, зараз основна мета російських військ — захопити Луганську агломерацію, а саме чотири міста: Сєвєродонецьк, Рубіжне, Лисичанськ і Попасну, після чого продовжити наступ південніше на Донбасі. Це сьогодні основний план противника, тобто рф перейшла від широкомасштабних операцій до локальних.

Масштабні операції з боку росії вже неможливі, тому що коли вона проводила їх на початку війни, українська армія не була мобілізована, не були проведені збори тероборони, не був призваний оперативний резерв. Проте зараз у нас розгорнуті значні сили, повністю укомплектовані ЗСУ, Нацгвардія, інші структури сил оборони та безпеки, повністю розгорнуті частини ТрО та мобілізовані резервні компоненти армії. В цих умовах російська армія не здатна проводити якісь глибокі широкомасштабні прориви. Саме тому вони зосередилися на тому, що намагаються нанести вогневе ураження на деяких ділянках фронту, по деяких наших військових частинах. Крок за кроком вони намагаються видавити наші війська з Донбасу — це для них зараз головна ціль.

Водночас ми маємо розуміти, що в Міністерстві оборони росії створені інформаційні війська, і усі російські так звані журналісти, співробітники державних медіа або тих, що контролюються державою, працюють за вказівками для проведення інформаційних операцій в інтересах російського наступу. Ось які основні міфи зараз розповсюджує противник.

Перше: створення котла на Донбасі. Чи можливо це? Ні. Котла на Донбасі не буде, українські війська чинять дуже потужний, серйозний, впертий опір. Ми маємо значні сили, щоб запобігти будь-яким котлам.

Друге: російська армія збирається пробити коридор до Придністров'я. Чи можливий цей сценарій? Звичайно, можливий — теоретично, але практично — ні, тому що знову ж таки, ЗСУ, Нацгвардія та інші структури сил оборони мають достатньо потужні позиції, вже вибили ворога з Миколаївської області і ведуть бої в Херсонській.

Росіяни навмисно розповсюджують деякі повідомлення, щоб вплинути на українське політичне та військове керівництво і створити загрози, які вони поки що не можуть реалізувати. Це робиться для розосередження наших сил, створення паніки, дезорганізації нашого тилу, для того, щоб постійно завдавати нам непрямої шкоди.

І це не може не працювати, оскільки росія додає до заяв активні бойові дії. Йде війна, завдаються авіаудари, ракетні удари. Звичайно, що в комплексі всі ці речі дуже сильно на нас впливають. Але ми маємо розуміти, що війна зараз ведеться в усіх галузях, і далеко не завжди ціллю ураження є військова інфраструктура. Ворогу для зниження нашої обороноздатності важливо дезорганізувати роботу тилу, роботу економіки, громадянського суспільства, тому ці інформаційні удари з боку ворога створюють для нас небезпеку.

Разом з тим, твердження, що Україна начебто веде більш сучасну, технологічну війну — це судження, які не прив’язані до аналізу реальних фактів. У деяких компонентах українська армія дійсно має перевагу над противником, але в цілому технічна перевага була й, на жаль, поки залишається на боці російської армії. Кількість та якість озброєння, його сучасні типи, застосування великих обсягів високоточної зброї, крилатих та балістичних ракет, великої кількості авіації — у цьому противник нас значно випереджає.

Але основне — це не техніка, а боєздатність. Попри неймовірну технічну перевагу російських військ, яка була і, підкреслюю, залишається, воюють люди, і не просто люди, а організовані військові підрозділи. Тобто там, де вищий рівень бойової підготовки, злагодженості, боєздатності, і вища якість управління, особливо на тактичному рівні, там і є успіхи. Перемагає боєздатність, а не технології. Технології — це лише частина боєздатності. Ще одна частина — організація, ще одна  — комплектування вмотивованими бійцями.

Перемога у війні — це перемога у тактиці в конкретній точці фронту в конкретний час. Щоб її здобути, передусім потрібно ухвалювати стратегічні рішення у галузі логістики. Тобто, щоб ти міг воювати, тобі в першу чергу потрібні ресурси. Куди ти спрямовуєш свої основні ресурси — підготовлених професійних фахівців, операторів озброєння, найпотужніші види озброєння, засоби ураження до цього озброєння, — там і можуть бути найвищі результати. Перед тим, як вступити в бій, ти маєш зосередити найкращі свої ресурси, людські і матеріальні, і після цього можна створити перевагу. Війна починається з логістики і завершується тактикою — саме так здобувається військова перемога, здобуваються успіхи, як в обороні, так і в наступі.

Щодо ситуації в Маріуполі, то вона дуже важка і дуже складна. Там велика кількість поранених, більшість з яких не було можливості вивезти. Дуже обмежені запаси — і озброєння, і їжі. Великі втрати.

За тиждень від початку війни там вже було повне оточення, і зараз вони б’ються в неймовірних умовах, тому, звичайно, що ситуація критична. В цих умовах мова вже про те, що необхідно, передусім, рятувати життя людей, і все, що ми можемо зараз зробити, — це зосередити зусилля саме на цьому. На жаль, нічого неприступного в світі немає, тому треба не займатися самозаспокоєнням, для якого немає підстав, а думати про рішення, які здатні врятувати життя тих людей, які зробили набагато більше, ніж можна собі уявити.

Джерело