Передплатити

Екологічна партія

Якщо хтось запитає мене про концепт нової партії, яка б могла пройти у наступну Верховну Раду, я відповім так: це буде екологічна партія


Така ймовірність існує не через те, що саме екологічні виклики є найсерйознішими для України, а з банальнішої причини — більшість інших «нових» ідей успішно дискредитовані. Власне кажучи, дискредитованою є й «зелена» ідея, бо в нас уже була Партія Зелених у Верховній Раді, але з того часу минуло двадцять років, виросло нове покоління виборців, які про ті події навіть не знають. Тож новим може стати добре забуте старе.

Протягом останніх виборчих кампаній у нашій країні поволі зростає прошарок людей, що хочуть вирватися за рамці нав’язаних олігархічних протистоянь і голосувати за умовну «третю силу». Бажано нову, україноцентричну, проєвропейську, модну, реформаторську, молоду, з «незашквареними» кандидатами й інтелектуальними спікерами. Таким чином, новий середній клас уже не перший рік шукає партію, яка б представляла його інтереси в парламенті. (Спойлер: проблеми продовжуватимуться, поки середній клас шукає, а не сам створює таку силу).

У минулому скликанні нішу такої політичної партії займала (частково) «Самопоміч», а в цьому — «Голос». На жаль, ці партії зробили все для того, щоби втратити підтримку і довести своїх виборців до фрустрації. Виявилося, що для цього завдання їм не потрібні навіть вороги — блискуче впоралися й самотужки.

Причин цього декілька, але основна полягає насамперед у внутрішніх чварах, бо, декларуючи відмову від традиції партій лідерського типу, ці нові утворення насправді не мали спільної ідеологічної й ціннісної основи, тож за першої нагоди починали фрагментуватися й боротися за тотемне лідерство між своїми.

Друга причина — величезна прірва між блискучими теоретичними знаннями і фатальним невмінням застосовувати їх конструктивно на практиці. Образ «відмінників», які на ефірах виступають за все хороше й проти всього поганого, але нічого конкретного при цьому не роблять, блискавично починає дратувати наше суспільство.

Третя причина — нездатність чинити опір системі; дуже швидко потенційні реформатори підлаштовуються під принципи старої системи і починають випромінювати ту чванливість, яка й називається випробуванням владою. Люди, які вчора вийшли «з народу», хутко хапають Бога за бороду і стають небожителями.

Але годі про минуле, поміркуймо краще про майбутнє. «Самопоміч» і «Голос» дискредитували ідею «білих комірців» із крутими дипломами, а «Слуга народу» поставила жирний хрест на пошуку абсолютно «нових» облич. Втім, значна частина виборців, що мислять себе незалежними від умовного трикутника Зеленського-Порошенка-Бойка, таки шукатимуть новий політичний проєкт для підтримки.

На мою думку, найбільші шанси отримати підтримку середнього класу на наступних виборах має саме екологічний проєкт. По-перше, це та тематика, що з кожним роком лише набиратиме ваги в світі, і завдяки такій партії її виборець відчуватиме себе залученим в актуальні світові процеси. Тобто голосування за «зелених» буде надавати відчуття модності й трендовості.

По-друге, Україна справді має величезні екологічні проблеми, серед яких Чорнобиль, втрата питної води, якість повітря, захист лісів, зміни клімату і переробка сміття є лише вершиною айсберга. Для політики це дуже перспективна тема — за чисту планету можна боротися віками.

По-третє, в Україні є низка дуже сильних і самовідданих екологічних активістів, які борються за «зелений» порядок денний у своїх реґіонах уже впродовж багатьох років. Сортувальники сміття, захисники лиманів, оборонці лісів, зариблювачі водойм, борці з ГЕСами — такими активістами може похвалитися кожна область. А це означає, що потенційна партія ще до свого створення має дієву регіональну мережу, яка вперше в історії України може бути сильнішою за «центр» і умовний київський офіс.

До виборів залишається не так багато часу, тому я майже впевнений — новий екологічний рух народиться в Україні вже наступного року. Від того, чи вдасться йому пройти між Сциллою олігархічної підтримки й Харибдою замкненості винятково на вузькій ніші активістів, залежить український порядок денний на наступне десятиліття.

Джерело