Газовий шантаж Росії: ЄС може поступитися

Авторитетний американський think tank (аналітичний центр) Atlantic Council присвятив один зі своїх актуальних аналізів енергетичній кризі, що невпинно насувається на Європу.

«Цього року ціни на природний газ зросли на 600%, — констатує експертка Atlantic Council (АС) Аура Сабадус. — Надзвичайна нестабільність ринку вражає ключові галузі економіки у цілій Європі, від виробництва добрив до харчової промисловості й сектору охорони здоров’я… Рішення Росії припинити транзит великої кількості газу через Україну спричинило в
Європі шокову хвилю, яка вплинула на ціни навіть у тих країнах, які не дуже залежать від російських поставок, як-от Велика Британія та Іспанія… Така позиція Москви дозволить їй чинити тиск, мета якого — якомога швидше запустити газопровід «Північний потік-2».

Причому, на думку експертки АС, цього московського тиску Європейський Союз може не витримати: «Існує високий ризик того, що ЄС може поступитися вимогам Кремля щодо „Північного потоку-2“, навіть коли під загрозою опиняться забезпечення енергоносіями й безпека країн Центральної Європи, зокрема України».

Здавалося б, політики ЄС мали би взяти висновки Atlantic Counsil до уваги, адже компетенція його експертів — поза всяким сумнівом (на цей think tank часто працюють колишні глави держав, дипломати, керівники міжнародних корпорацій тощо). Але, на жаль, у багатьох європейських політиків нині зовсім інші радники. Які сидять не у Вашингтоні, а у Москві… Тож замість того, аби протистояти підступним планам Путіна щодо «Потоку-2», ці європейські політики охоче підспівують Кремлю.

Одним із таких «підспівувачів» є співголова Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) Норберт Вальтер-Бор'янс. У виданні Augsburger Allgemeine цей пан стверджує, що покласти край зростанню цін на енергоносії може тільки… якнайшвидший запуск «Північного потоку-2». І те, що у такий спосіб Євросоюз фактично стане перед Путіним на коліна,
піддавшись на його нахабний шантаж, впливового німецького соціал-демократа аж ніяк не напружує! Каже, «у цьому питанні не можемо звертати увагу на політичні симпатії». Мовляв, якщо треба, щоб німці менше платили за газ, то мусимо навіть із дідьком домовитися. Навіть якщо це саме він зробив усе для того, аби ціна газу зросла…

Необхідність швидкого запуску «Північного потоку-2» провідний діяч СДПН обґрунтовує також потребою досягнути «кліматичної нейтральності». Цим аргументом Вальтер-Бор'янс убиває відразу двох зайців. По-перше, агітує за «Потік-2» німецьких виборців, для багатьох із яких кліматичні питання — на першому місці. А по-друге, переконує лідерів «Зелених», із якими СДПН веде зараз переговори про створення коаліції у Бундестазі (у перемовинах бере участь також ліберальна Вільна демократична партія).

Під час виборчої кампанії «Зелені» виступали проти завершення «Північного потоку-2», тож зараз вони, ясна річ, не є прихильниками швидкого, без відповідної сертифікації, запуску цього газопроводу. От співголова СДПН і каже про «Потік-2» як про інструмент на шляху досягнення «кліматичної нейтральності»… А ну, як «Зелені» все-таки заковтнуть цю нехитру політичну наживку?

Утім, «підспівувачі» на кшталт Вальтера-Бор'янса — не єдина зброя Путіна, якою він «нагинатиме» ЄС, аби той погодився на запуск «Північного потоку-2» без сертифікації (яка, на думку експертів, могла би затягнутися навіть на пів року). Нещодавно у Франції на вулиці міст знову вийшли «жовті камізельки» — протестувати проти високих цін на заправках. Таких «корисних ідіотів» Кремль має чи не в кожній країні ЄС, і щойно у Європі відчутно похолоднішає, вони також вийдуть на вулиці. І серед гасел цих протестувальників цілком може бути вимога про якнайшвидший запуск «Північного потоку-2». Мовляв, коли діти по квартирах мерзнуть, не час міркувати про те, якою саме трубою зайде в Європу «рятівний» газ із путінської Росії…

І вже точно «жовті камізельки» й схожі на них європейські бовдури, що вимагатимуть від своїх урядів запустити «Потік-2», абсолютно не зважатимуть на потенційні загрози для України. Одна з них, вважає Atlantic Council, — повна зупинка газового транзиту через Україну, до якої може вдатися Росія після запуску «Потоку-2».

«Москва має договірне зобов’язання оплатити зарезервовану потужність через Україну до 2024 року, — нагадує AC. — Однак умови угоди, укладеної наприкінці 2019 року, не вимагають від „Газпрому“ фактичного використання цієї потужності». Тобто гроші за прокачування газу нашою трубою «Газпром», можливо, заплатить (аби його не звинуватили у порушенні контракту), — але газу цією трубою не качатиме. А якщо транзиту газу з РФ українською трубою узагалі не буде (або якщо його буде зведено до мінімуму), то Україна не зможе одержувати російський газ із ЄС шляхом «віртуального реверсу». Власне цього й добиваються Путін та його німецькі «підспівувачі»: аби Київ знову став критично залежним від
прямих газових поставок із Росії. Адже залежному так легко нав'язати свою політичну волю…

Читайте також: Чому Україна досі має проблеми в нафтогазовій сфері