Українці - заручники мафії
Недавня відмова Вищої ради правосуддя усунути голову Окружного адміністративного суду Павла Вовка та його колег, як і подальше рішення самого Окружного адміністративного суду щодо компенсації, яку повинен виплатити державний Приват-банк компаніям, пов'язаним із братами Суркісами - чергове підтвердження того незаперечного факту, що головною силою в Україні залишається мафія, а не народ.
Мафія — це симбіоз олігархів і суддів, які впливають на розвиток політичної системи країни і контролюють її економіку. Це саме та система, у якій ми живемо і в якій «рука руку миє». Відправною точкою цієї системи стало створення олігархії і зміцнення контролю влади за судовою системою за часів Леоніда Кучми. Але була ще одна точка неповернення: 2014 рік. Тоді, після Майдану, у країни був шанс покінчити з олігархією — а там і до незалежної судової системи не так далеко. Але російський напад змусив звернутися до послуг олігархів, на Ігоря Коломойського українці дивилися як на рятівника країни — щоб за кілька років стати глядачами в його ляльковому театрі.
Між іншим, така ж точка неповернення була після Другої Світової війни в Італії. Страх перед можливою перемогою комуністів на парламентських виборах з подальшим перетворенням країни на союзницю Сталіна змусив об'єднати зусилля респектабельних правих політиків, Ватикан і … мафію, яка повернулася до життя після краху фашистського режиму. Так Італія з фашистської держави на довгі десятиліття стала мафіозною державою. Те, що ми звикли бачити в італійських телесеріалах про мафію, тепер спостерігається у нашій власній країні — тільки з поправкою на провінціалізм і відсутність розвиненої економіки.
І так буде тривати ще довгі десятиліття, якщо ми не зможемо покінчити з мафіозною системою управління. А якщо зможемо — ніхто не знає, які пройдисвіти прийдуть до влади на її руїнах. У будь-якому випадку ми можемо говорити про десятиліття відсутності справжніх життєвих перспектив для мільйонів людей і про можливість досягнення успіху тільки в тому випадку, якщо ти приймаєш мафіозні правила гри або стаєш популістом, який обіцяє втомленим і дезорієнтованим людям те, чого ніколи не буде.
Поки мафія всесильна — її не можна обіграти. Якщо ти позбавляєш її сил — вона залишає після себе порожнє місце, руїни, на яких нам доведеться вибудовувати нову державу, нову економіку, нову судову систему. Ніякого іншого вибору немає. Поступової еволюції, на яку багато хто сподівається, не буде. Або ми залишаємося заручниками мафії — і десятиліттями живемо у всьому цьому лайні. Або долаємо її — і десятиліттями розгрібаємо лайно, яке вона після себе залишить. Приємного запаху не чекайте.
