Передплатити Підтримати

Або олігархи схуднуть, або бюджет здохне

Коли олігархи гризуть горлянки одне одному, щоб перерозподілити прибуткові активи, це є звичайним українським бізнесом.

Наприклад, коли Ахметову подобається «Прикарпаттяобленерго», яке належить Суркісу, або Григоришин хоче «віджати» 16 відсотків «Запоріжжяобленерго» у того ж Ігоря Суркіса, вони зацікавлені, щоб Суркіс збанкрутував. Тоді милостиво заплатять йому відсотків з 10 від ринкової вартості бізнесу, що йому належить.

Це «нормальний» бізнес по-українськи.

Тільки не треба цей «нормальний» бізнес плутати з державним інтересом.

А саме — не слід розповідати байки, що Суркіс був співвласником ПриватБанку. Бо те, що він не був співвласником, встановив суд після багатьох та довгих позовів і апеляцій.

А «пришили» йому співвласництво, щоби конфіскувати в нього 250 мільйонів, які лежали у Приваті. І зробили це свідомо, щоби полегшити Ахметову та Григоришину «віджим» відповідно «Прикарпаттяобленерго» (у якому Суркіс володіє 88%) та Запоріжжяобленерго (де частка Суркіса становить 16,5%).

Також не виключено, що хотіли «віджати і «Львівобленерго», яке є третім і останнім обленерго у володінні Ігоря Суркіса.

Бо коли у людини відбирають 250 мільйонів доларів, то у неї неминуче виникають проблеми з обленерго, якими вона володіє. Ігор Суркіс є відносно невеликим власником обленерго. Ахметов та Григоришин є значно більшими гравцями на цьому полі.

Коли в державі виникають кризові ситуації, як після Революції Гідності, то розпочинається перерозподіл майна між олігархічними групами. Хотіли «з'їсти» Ігоря Суркіса, як найслабшу ланку на ринку розподілу електроенергії. Це внутрішні олігархічні розбірки і до державного інтересу жодного відношення не мали і не мають. Бо до державного інтересу належить лише питання наповнення бюджету законними засобами.

Закон про державний бюджет у нас прописаний у такий спосіб, що у великих промислових угруповань є десятки можливостей оптимізувати виплати до державного бюджету. І через фіскальну службу з залученням митних операцій.

Низька рентна плата за користування природними ресурсами є чисто олігархічною особливістю бюджету.

Також різні дотаційні виплати на вугілля та на розвиток «зеленої енергетики» є перерозподілом бюджених коштів на користь олігархату. І ці дотації з'їдять і найближчий транш МВФ, і всі майбутні теж.

Тому зміна команд на чолі податкової та митниці не призведе до жодних результатів, поки не будуть переглянуті основи державного бюджету на користь усього бізнесу, а не тільки на користь кількох фінансово-промислових угруповань. Бо і фіскали, і митники працюють у межах олігархічного закону, який зветься Державним бюджетом на поточний рік.

Зменшення Нацбанком України облікової ставки до восьми відсотків створює потенційно сприятливі умови для кредитування малого та середнього бізнесу. Якщо Нацбанку вдасться зменшити ставку ще трохи — до 5−6% річних, то малий і середній бізнес зможе розраховувати на кредитування під 8−10% річних. Це і є тим потенціалом української промисловості та сільського господарства, який сприятиме розповсюдженню малого та середнього бізнесу, збільшить базу оподаткування. А відповідно і доходи до бюджету.

Злагоджені дії Верховної Ради через перегляд основ держбюджету та Нацбанку України через полегшення умов кредитування малого та середнього бізнесів призведуть до наповнення бюджету на постійній основі.

Це й є інтересом МВФ та переважної більшості громадян України. Надання ж чергового траншу кредиту від МВФ лише додає трохи часу, але не вирішує саму проблему.

Поки з основ державного бюджету не виженуть глистів, які пожирають кредити МВФ та інших міжнародних кредиторів, одужання пацієнта на ім'я Україна залишається малоймовірним. Великі витрати, пов'язані з коронавірусом, роблять цю проблему ще більш нагальною.

Ще більше новин від «Високого Замку»?
Долучайтеся до нас у Telegram