Нові податки — нерівномірний розподіл тягаря війни

Серед українців тільки й розмов, що про нові, вищі податки. Після того, як у серпні народним депутатам забракло двох голосів для ухвалення у першому читанні проєкту Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», цього тижня доопрацьований і схвалений профільним комітетом документ розглядають повторно. Нові податкові правила стануть випробуванням, зокрема, для рядових громадян. Дві основні новації із семи — підвищення ставки військового збору з 1,5% до 5%, а також 50%-ий (замість 25%-го) податок на прибуток банків. У Верховній Раді очікують, що збільшене з 1 жовтня оподаткування вже цього року додатково принесе у держбюджет 58 млрд грн, а у наступному — 137 млрд грн. Ці кошти планують скерувати на потреби національної оборони, де відчувається гострий дефіцит. Оцінити нові податкові ініціативи кореспондент «Високого Замку» попросив члена Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Андрія Ніколаєнка (фракція «Батьківщина»).

— Наш комітет рекомендував цей за­конопроєкт до розгляду, але я і ще кіль­ка колег з опозиційних фракцій голосу­вали проти або утрималися. Як на мене, йдеться про не зовсім правильний роз­поділ тягаря війни між пересічними гро­мадянами, особливо тими, хто працює «набіло» і сплачує податки, і тими, хто пе­ребуває у «сірій» або у нелегальній час­тині економіки, де приховують доходи або «оптимізують» їх. Хоча загалом, зро­зуміло, стан економіки, навіть тіньової, м’яко кажучи, не дуже добрий…

Я утримався від підтримки цього за­конопроєкту, бо вважаю несправедли­вою запропоновану формулу оподатку­вання, коли основним його джерелом є військовий збір. Більш доцільним було би піднімати податок на додану вартість (ПДВ) — це забезпечувало би більш рів­номірне навантаження на всю економі­ку, на бізнес-процеси, у тому числі на тих, хто отримує зарплату готівкою або офіційно не є працевлаштованим. Так, є застереження, що підвищення ПДВ мо­гло би спонукати інфляцію… Але інфля­ція у країнах, які проходять таку страшну війну, як Україна, — цілком закономірне явище. Остерігатися, як на мене, треба іншого: коли, маючи намір зупинити ін­фляцію, економіку душать у корені…

Припускаю, що, попри всі складно­щі, шанси підтримати цей законопро­єкт у першому читанні будуть. Бо цього разу комітет і депутати підтримали ідею підвищення оподаткування із 25% до 50% прибутку банків. А от як розвивати­муться події між першим і другим читан­нями — невідомо. Тоді голосування буде ще більш проблематичним. Не знати, чи вдасться переконати більшість перегля­нути ставку ПДВ і перекласти податко­вий тягар — із тих 10 млн платників, які й так сплачують податок на війну, на всіх громадян України.

— Багато користувачів соцмереж, професійних експертів радять зако­нодавцям звернути увагу на «захмар­ні» зарплати багатьох державних ме­неджерів. Отримують по кількасот тисяч грн на місяць. Може, варто було б урізати їхні апетити?

— Такі пропозиції лунають і у Верховній Раді. Я входжу до міжфракційно­го об'єднання «Розумна політика», го­лова якого Разумков кілька разів вносив правки у різні закони щодо обмеження максимальної заробітної плати керівни­кам, топменеджменту компаній з дер­жавним капіталом — щоб ні у кого не ви­ходило більше, ніж 100 тисяч грн. Бо не може воїн, людина, яка ризикує життям на передовій, отримувати менше від ме­неджера! Якщо цей управлінець не гото­вий попрацювати на державу, в якій на­родився, і таким чином їй послужити, — бо йому, бачте, потрібна мільйонна мо­тивація, то, мабуть, це не зовсім добро­совісний громадянин країни. Так — не­чесно, несправедливо!

Ми у Раді це питання порушували. На жаль, його не підтримують «Слуга наро­ду» та інші представники більшості.

— Чи не призведе підвищення план­ки фінансових відрахувань до того, що платники податків ще більше підуть у тінь?

— Наслідком підвищення податкової шкали може стати «оптимізація» вироб­ничих процесів у країні й перенесення їх за кордон, де краще оподаткування. Це буде також тінізація економіки, зменшен­ня ділової активності. Не тільки перехід у тінь, а й фізичне закриття бізнесів. Тініза­ція бізнесу приносить меншу шкоду, ніж його закриття, бо йдеться про людей, які пов’язують своє життя і перспективу з Україною, з роботою тут. А неможливість працювати вдома і годувати сім'ю може підштовхнути людей, найперше — жінок, не обмежених законом про мобілізацію, до наступної хвилі еміграції.

Я розумію необхідність наповнення бюджету, але робити це треба було рані­ше, а не зараз, коли, як кажуть, горить. І починати треба було з більш ефективно­го використання бюджетних коштів. По­дивимося, як проходитиме у парламенті законопроєкт про зміни до Держбюдже­ту — від цього залежатиме, чи знайдуть додаткові кошти для виплат військовим, для фінансування ЗСУ.

— Чи не можна було знайти якийсь ліберальніший спосіб наповнення бюджету?

— Є низка пропозицій народних депу­татів з нашого комітету. Зокрема, дово­лі комплексний підхід пропонувала до­свідчена економістка, фінансистка Ніна Южаніна. Але наразі у владної коман­ди немає бажання розглядати альтер­нативні джерела. Хоче провести пер­ше читання законопроєкту, а потім, як вони сказали, розглядатимуть наші про­позиції. Як на мене, можна переглядати не тільки банківські податки, а й подат­ки на надра, на інші галузі економіки, які перебувають у кращому становищі - ніж бити однією ставкою військового збору по всіх, у тому числі по тих, хто у скрут­ному становищі. Обрано один із най­простіших шляхів. Я виступаю за більш скоординовані дії, зокрема за те, щоб підвищувати ПДВ.

Проблема у тому, що у нас ніхто за свої дії не несе політичної відповідаль­ності, — ні прем'єр-міністр, ні інші уря­довці, які рік тому ухвалювали ті чи інші рішення. Якщо довели до такого плачев­ного становища, значить, потрібні ка­дрові рішення. А у нас поміняли міністра спорту, культури, а фінансово-економіч­ний блок Кабміну на чолі з його главою, виявляється — молодці! До них назбира­лося дуже багато запитань…

— Як на проблему підвищення по­датків дивляться наші західні партне­ри, що рекомендують нам?

— Міжнародний валютний фонд ди­виться спокійно. З ним наші чиновни­ки всі ці зміни обговорюють, погоджу­ють. У МВФ розуміють негативний ефект, який матиме підвищення податків. Але… Я цим людям із МВФ вдячний, але не є їхнім фанатом. Хіба це велике досягнен­ня, що до кінця року МВФ дасть нам ще 1,1 мільярда доларів, а при цьому хоче отримати від України платежів за попе­редніми кредитами на 1,3 млрд дола­рів?.. Добре, що інші міжнародні орга­нізації більш поблажливо ставляться до нас, зважаючи на війну, яка у нас триває, і пов’язану із нею кризу.