Від тифу до коронавірусу…
Великі епідемії різних захворювань можуть мати дуже суттєві часом вирішальні геополітичні наслідки. Під час бойових дій 1919-1920 армія УНР і УГА потерпали не тільки від ворожих атак, але й від епідемії тифу, що зробив українські армії практично небоєздатними.
Підполковник артилерії групи Січових стрільців Володимир Зарицький так описував тодішню військову ситуацію: «…спаралізовані в бойових операціях жахливою епідемією плямистого і поворотного тифу серед вояцтва, а також через катастрофальну недостачу виряду для ведення війни, зазнали на фронтах проти більшовиків та армії Денікіна великих невдач. Спроби загального протинаступу обох Українських армій з місцевими успіхами у жовтні не мали вже більшого значення … наші армії виступали все далі на Захід. На воєнній нараді у Вінниці 20 жовтня 1919 року в присутності Головного Отамана С. Петлюри і Диктатора доктора Є. Петрушевича представники командування обох армій ствердили, що продовжувати боротьбу на трьох фронтах в умовах жахливої епідемії тифу, зими, недостачі взуття, одягу, фуражу, медикаментів, амуніції та здержати добре озброєного ворога вже не можна».
Саме тому на початку грудня було вирішено припинити регулярні військові дії та розпочати партизанську війну. На тиф захворіли видатні військові діячі України Андрій Мельник, Євген Мєшковський, Василь Тютюнник і багато інших. Величезні втрати від тифу змусили УГА практично в безвихідній ситуації піти на союз із Денікіним, а потім з більшовиками (створення так званої ЧУГА — Червоної Української Галицької армії)…
Таким чином білогвардійська і більшовицька агресії проти України збіглися в часі з нападом тифу на українську людність. Сьогодні російська агресія на українських теренах суттєво посилилася пандемією коронавірусу. Ця пандемія є також у Росії, але для її політичного керівництва це суттєво полегшено зовсім іншим характером російської цивілізації — жорстокою деспотією керівництва, терплячістю суспільства і низькою ціною людського життя. Відомо, що росіяни значно спокійніше, ніж українці, ставляться до своїх людських утрат. Тому пандемія коронавірусу не зашкодить Росії посилювати агресію проти України.
Коронавірус, крім усього іншого, загрожує Україні економічною катастрофою, що може також знищити державу геополітично, зробивши її слабкою і беззахисною. Тому критично важливою є міжнародна допомога. Але олігарх Коломойський та його люди у Верховній Раді фактично руйнують співпрацю України з Міжнародним валютним фондом, а відтак з іншими зарубіжними фінансовими інституціями, торпедуючи закон про банківську діяльність. Якщо це фінансово-політичне угруповання переможе, то хто тоді дасть Україні гроші? Ніхто, крім Путіна. Він дасть. Але за капітуляцію. Це буде подано чинною владою України як велика благодійність «російських братів». На жаль, значна частина того народу, який 2019 року голосував за Зеленського, з цим охоче погодиться. Для Путіна $ 15−20 млрд — це цілком прийнятна сума за купівлю України. І це незважаючи на феноменальне падіння цін на нафту. Хіба в російських умовах злупити ще якусь «шкуру» з російських посполитих — то велика проблема? А мета — повернення Малоросії — яка грандіозна… Російський плебс якось переживе чергову розруху в ім’я величі.
Є не тільки ті, хто може дати, але й ті, хто хоче і може взяти. Чинна влада, демонструючи цілковиту безпорадність, здатна на рятівні, на її думку, авантюри, що можуть допомогти якось викрутитись. Адже нині влада очевидно не спроможна нічого елементарно організувати. Політика карантину це наочно показує, бо дефіцит медичних заходів компенсується надлишком суто поліцейських (та й вони нерідко провалюються). Головними особами в боротьбі проти пандемії стали зовсім не міністр охорони здоров’я і не головний санітарний лікар України. Особа № 1 в цій справі — шеф МВС пан Аваков. Ще два-три тижні карантину — і українська економіка може впасти. Почнуться коронавірусні бунти, заворушення, людям буде елементарно нічого їсти. Зе цього не розуміє, чи діє свідомо? А тут ще дефолт імені пана Коломойського … Залишається тільки згадати «мудрий» вибір українського народу в 2019 році. Бачили очі, що купували … А тепер починається реалізація другої частини цього популярного прислів’я.
