Передплатити

Глобалізація і коронавірус

Нинішні події з пандемією коронавірусу ставлять перед людством багато гострих,неприємних і неполіткоретних питань. І то питання аж ніяк не академічні, вони стосуються викликів самому буттю людей.

На них не можна відповідати «дипломатично», бо йдеться про те «бути чи не бути». Поширення COVID-19 приголомшило своєю швидкістю, це справляє враження лісової пожежі. Якби такі темпи поширення хвороб наклалися б на глобалізацію (яка тоді була на мінімальному рівні) в часи Середньовіччя, то людство дуже імовірно припинило б своє існування через якусь епідемію чуми.

Сучасна глобалізація має безспірні позитивні сторони про які постійно, докладно і бравурно розповідають: це економічне зростання, це практично необмежене міжнародне спілкування, це свобода пересування. Про темні сторони глобалізації розповідають не так охоче, адже глобалізація підвищує вразливість людства від ситуації в окремих регіонах планети, коли регіональна біда стрімко стає вселюдською бідою і загрозою.

Раніше людство мало можливість якось ізолюватися, припиняти переможну ходу пандемій, просто замикаючись у своїх неодноразово проклятих лібералами і глобалістами «національних квартирах», котрі назагал непогано виконували роль певного запобіжника. Тепер такий запобіжник майже геть зруйнований. Замість «національної обмеженості» прийшла тотальна відкритість… Китай, який аж ніяк не є світочем демократії, зумів локалізувати пандемію. До речі, чомусь вже кілька років найнебезпечніші світові епідемії зароджуються саме в Китаї і звідти поширюються. Чому саме там? Думаю, що й самим китайцям було б цікаво почути відповідь на це питання. Проте жорсткими авторитарними методами Китаю вдалося локалізувати цю «лісову пожежу». Треба нагадати, що під час таких серйозних випробувань псевдогуманістична риторика буває вкрай небезпечною, бо під зовні шляхетними гаслами обеззброює суспільство в боротьбі проти жахливих викликів його існуванню. Перемога над такими викликами незрідка потребує страшних, але необхідних рішень. Наприклад, на підводних човнах, які поділяються на ізольовані відсіки, у випадку затоплення одного з них, відсік зачиняють герметично, навіть якщо там перебувають люди. Інакше загинуть всі…

Хоч як це прикро визнавати прихильникам демократії (до яких належить і автор цих рядків), авторитарні режими виявляються більш готовими до надзвичайних обставин, бо керуються реаліями, а не прекрасними ідеями про загальне добро. В Україні, де пандемія робить свої перші, але доволі грізні кроки, вже відбувалася істерика «правозахисників» проти намірів влади на період карантину перекрити кордон з ОРДЛО і анексованим Росією Кримом. Звідти до нас можуть проникати носії інфекції, погіршуючи й без того складну ситуацію. Тим більше, як заявив один з керівників Меджлісу кримськотатарського народу нардеп Ахтем Чийгоз, зараз в Криму з медициною відбуваються страшні речі. «Правозахисники» чомусь бачать лише права окремої людини поза контекстом прав інших людей.

Україні доведеться робити серйозні висновки для себе. Ціна електоральної помилки для нації зросла в багато разів. Українська «клоунократія», як назвав нинішній режим відомий публіцист Віталій Портников, виявилась геть не готовою до будь-яких серйозних випробувань. Непродумані самогубні рішення лише погіршують ситуацію в Україні. Чого варте тільки рішення зупинити метрополітен у найбільших містах України…

Коронавірус змусить всіх, у тому числі Україну, замислитися про допустимий рівень відкритості і потрібний рівень необхідної ізольованості в надзвичайних обставинах, яких, судячи зі всього, в сучасному світі ставатиме дедалі більше.

Джерело

Ще більше новин від «Високого Замку»?
Долучайтеся до нас у Telegram