Сім днів, що струсонули світ
“Виходячи з ціни на нафту, я також доручив Міністру енергетики придбати за дуже вигідною ціною велику кількість сирої нафти для зберігання у Стратегічному резерві США. Ми збираємось заповнити його доверху, заощаджуючи американським платникам податків мільярди і мільярди доларів і допомагаючи нашій нафтовій галузі», - патетично і водночас ледь стримуючи саркастичну посмішку заявив президент Трамп у п’ятницю, 13 березня, у другій половині дня.
Згодом Палата представників Конгресу США провела закон про економічну допомогу постраждалим від коронавірусу. Президентська кампанія у США вже набрала обертів, і тому у Кремлі вважали, що республіканці з демократами не зможуть домовитися про виділення додаткових коштів, необхідних, у тому числі, для допомоги нафтовій галузі.
Міністр фінансів Стівен Мнучин та лідерка демократів у Палаті представників Конгресу Ненсі Пелосі були на висоті.
Цим завершилася найбільша нафтова та біржова криза останніх 50 років, яку започатковали 6 березня у Відні міністр енергетики Росії Олександр Новак та саудівський міністр енергетики Абдулазіз бен Салман.
Слід звернути увагу на час, який обрали міністри енергетики, щоби панікою обвалити всі світові біржі цінних паперів: п'ятниця, вечір, у світі, де всі цінні папери і так вже були послаблені через припинення звичайних зв'язків між країнами через коронавірус.
Чому Росія вийшла з картельної змови з країнами-експортерами нафти? Тому що Ігор Сєчин, голова правління найбільшої державної компанії «Роснєфть», хотів помститися американському урядові за санкції проти нього і очолюваної ним компанії, а також санкції проти дочірньої компанії, що продавала венесуельську нафту, порушуючи санкції США проти Венесуели.
Річ у тім, що більшість американських нафтовидобувних компаній страхували свої ризики видобування нафти на рівні ціни 45−40 доларів за барель. Для цього вони купляли опціон PUT зі страйком 40 або 45 доларів.
Хай читачів не засмучують незнайомі терміни. Це просто страховка, яка дозволяє продати нафту по 45 доларів, навіть якщо поточна ціна буде 30 доларів за барель.
Усі нафтові компанії мають велики борги і потребують певну мінімальну кількість грошей, щоб вчасно ці борги сплачувати.
Якщо компанія підрахувала, що за ціни 45 доларів легко справляється з виплатою боргів, то вона і купляє страховку з правом продати свою нафту по 45 доларів. Але ці страховки не безкоштовні, а інколи дуже дорогі. Наприклад, коли поточна ціна 65 доларів, то купити страховку з правом продати за 45 є дешевою і легкою справою. Але коли поточна ціна на нафту тільки 46 доларів, то купити страховку з правом продати за кілька місяців наперед по 45, стає надзвичайно дорого.
Тому у реальному житті нафтові компанії страхують тільки частину своєї продукції, щоби мати мінімум для виплати боргів. Якщо компанія застрахувала тільки половину продукції по 45, а ціна впала до 30 доларів, то середня ціна, яку виручить компанія буде 37.5 доларів за барель і в компанії можуть виникнути проблеми з виплатою боргів. На це і розраховували росіяни, а, можливо, і їхні арабські партнери, коли своїми діями різко обвалили світову ціну нафти.
Американські компанії тільки віднедавна почали експортувати свою нафту у великій кількості на світові ринки. Перед тим ніхто особливо не заважав Саудівській Аравії, Еміратам, Ірану та Росії ділити між собою ринки збуту. Тому їм було не складно домовитися про ціну та частки, які кожен з експортерів постачає на ринок.
З приходом американців і розповсюдженням електромобілів захистити свою частку ринку стає все складніше.
Взяти американські компанії до змови про ціни та квоти не виходить, американське законодавство це суворо забороняє. Оскільки картельні змови усувають чесну конкуренцію, яка одна тільки може встановити ціну, що вирівнює попит та пропозицію.
Змовники вирішили знищити американських конкурентів.
Не вийшло, бо США готові придбати до свого стратегічного резерву, в якому зазвичай знаходиться 700 мільйонів барелів нафти, всі надлишки нафти на ринку. Цей резерв було створено свого часу, щоби використати у разі тимчасового припинення постачання нафти з-за кордону.
Якщо ж прибрати надлишки з ринку, то ціна підніметься до 45 доларів і американські виробники зможуть давати собі раду з боргами.
Але цей робочий тиждень, з 9 по 13 березня, американські ринки цінних паперів лихоманило так, що велика кількість інвесторів втратили заощадження цілого життя. Катастрофічно впали ціни не тільки на всі нафтові компанії, але й значної кількості банків, що кредитували нафтову галузь. А також і компанії, що взагалі не мали стосунку до нафти.
Кульмінацією падіння був четвер, 12 березня. Ті інвестори, що його витримали, не піддавшись паніці, вірогідно надолужать з часом всі свої втрати.
Росія теж заплатить свою ціну, бо деякі власники американських компаній планують судити її за змову.
Не піддався на російський шантаж і міністр фінансів США Мнучин, який під час кризи вніс до санкційного списку ще одну дочірню компанію «Роснєфті».
Можливо, настав час пану Сєчіну очолити «Всеросійський Екологічний фонд захисту Маш та Ведмедів». Там буде менше розчарувань, бо не треба буде грати проти американських компаній.
