Про вірус, карантин і масштабування паніки замість раціональності
"Ми зуміли вижити протягом мільйонів років завдяки ірраціональної паніці" - Нассім Талеб. Це контраверсійна версія, з якої не всі, звісно, погодяться. Але ми почнемо не з цього. Ми почнемо з України.
Багато хто говорить: як ми можемо запроваджувати карантин, коли в нас лише один хворий (станом на 12.03. — Ред.)? А хто впевнений, що у нас лише один хворий? В умовах, коли десятки тисяч людей щодня перетинають кордони України і їх перевіряють звичайними градусниками? В умовах, що в нас в країні просто відсутні тести на коронавірус.
Тому, думаю, рішення про карантин було прийнято Урядом абсолютно не через одного хворого. Ймовірно, через іншу інформацію, яку нам, як звично, не оприлюднюють. Бо ми, певно, як в Ірані, — підемо палити лікарні.
Загалом, протягом одного-трьох тижнів, нам, очевидно, слід очікувати десь спалаху.
Далі. Як показує історія розповсюдження вірусу, проблема зараз стоїть не так в медичній, як в адміністративній та ментальній сферах. Найбільші спалахи інфекції після Китаю — це Іран та Італія в Європі. Обидві країни в адміністративно-ментальному плані, є, м’яко кажучи, не комільфо. Яскравий спалах в Ірані почався в місті Кум — релігійній столиці Ірану, священному місці для шиїтів. Сотні тисяч людей з усієї країни, що стікаються майже щоденно в Кум, — що може бути кращим для вірусу, який передається повітряно-крапельним шляхом? Достатньо одного хворого у тому величезному натовпі паломників. Ба-бах і маємо епідемію. В 14 ст., коли почалась «Чорна смерть», араби масово побігли в Мекку з надією на порятунок. Після цього Мекка стала епіцентром хвороби.
Італія. Своєрідність ментального складу італійців, що суттєво вирізняє їх поміж сусідніх європейських країн, — це розхлябаність і нехтування правилами елементарної безпеки. Як в популісі, так і у владних коридорах. На першому етапі поширення вірусу італійська влада максимально показала найкращі зразки власного менталітету. Тобто провалила все, що могла. Народ своєю безвідповідальною поведінкою лише все поглибив.
Тому ми зараз і бачимо тисячі хворих в Ірані та в Італії, і з кожним днем їх більшає.
З іншого боку, ми бачимо ефективний адміністративний приклад боротьби Китаю з епідемією, яка поступово там йде на спад. Хоче це і не виключає ментальну харчову неперебірливість китайців, що протягом тисячоліть призводить лише до того, що основні вірусні інфекції зароджуються саме в Китаї.
Тепер звернемо увагу на нашу країну. Ментальність. Напевно даремно говорити про те, що наша ментальність є зразком дисциплінованості в кризових ситуаціях, зразком відповідального ставлення до своєї безпеки та безпеки оточуючих. Тут ми поруч з італійцями.
Проіранський синдром. Маю надію, що до квітня ситуація з вірусом піде на спад. Бо наближення паски і очікування мільйонів прихожан в церквах, які йтимуть до плащаниці, не є оптимістичним. Від слова «зовсім». Тут вже питання адекватної позиції церкви.
Додаймо до цього те, що десятки тисяч людей щодня приїжджають в Україну. Плюс у нас відсутні тести. Перевіряти на коронавірус ми можемо виключно методом виключення інших грипових захворювань. Що, погодьтесь, — пітьма…
З огляду на це все, карантин, що вводиться в країні, це добре, але половинчасто. Чому половинчасто? Бо:
а) не закриті кордони. Їх треба закривати. Хто б що не говорив, це питання безпеки держави. Вотум довіри серед населення до влади все-таки високий — це і дає можливість ним скористатися. За деяким виключенням люди, що перебувають за кордоном, можуть збільшити час свого перебування. Це те, про що я говорив — ступінь внутрішньої відповідальності кожного також.
б) відсутність тестів та необхідних засобів для боротьби з вірусом. Швидке виявлення та профілактика боротьби з захворюванням — це найважливіше питання. Тому ціль номер один — термінова закупівля бюджетом максимальної кількості тестів для потреб країни. Ціль номер два — посилення кримінальної відповідальності і особлива увага на корупційні складові в медицині та фармацевтиці, які зараз цвітуть буйним цвітом. Там маски контрабандою вивезли, там ціни в аптеках накрутили. А в нас, на секундочку, лише 605 апаратів штучного дихання на всю країну і 12 тис місць в інфекційних лікарнях!
в) половинчастість рішення саме в місцях скупчення людей. Можна закрити кінотеатри, школи і так далі, але це мало зменшує сприятливе середовище для поширення вірусу. Громадський транспорт — саме воно, плюс грошові знаки, і плюс, плюс, плюс. Навряд чи уряд здатний зараз масштабувати Ухань на всю країну. Але ми повинні бути готовими до того, що у випадку спалаху вірусу в якомусь місті країни воно може бути закрите. І це буде правильним рішенням.
Наразі, і це турбує, складається враження, що влада йде шляхом Італії. Тобто, не вживає заходів для боротьби з інфекцією, а просто робить рухи для імітації боротьби. А це небезпечно другою фазою, якраз тим, що зараз відбувається в Італії.
Проблема в тому, що ментальний рівень влади і населення у нас також однаково критично низький. Населення поділилось на групки. Одні сміються і шукають у вірусі масонські змови (вони нагадують європейців 1349 року, які чухаючись від сверблячки кусючих вошів і копаючи під ногами полчища пацюків, палили на багаттях євреїв, звинувачуючи саме останніх в епідемії чуми). Інші поширюють таблички у соцмережах, які показують низьку смертність коронавірусу, порівняно з іншими хворобами і абсолютно не розуміючи, в чому потенційна небезпека нового вірусу. Ще інші бігають маркетами, вимітаючи туалетний папір — думки про чистоту власної дупи у нас є вищими, ніж думки про власну безпеку через масове скупчення таких же цінителів чистоти власної дупи. А ще інші волають про те, що влада хоче заборонити можливість масових протестів. І майже всі вони пхаються у переповнені автобуси, метро, розраховуються в маркетах готівкою тощо. Це майже безконечний список.
А влада? А влада в доміку. З думками — а може пронесе? Бо це що є — це не боротьба, а створення видимості боротьби. Це, як колишній міністр охорони здоров’я, замість того, щоб бити у дзвони, закупляти тести, препарати, ініціювати закриття кордонів, їде собі в «домік» в Санжарах і сидить собі там два тижні, ставлячи під загрозу паралічу роботу цілого міністерства охорони здоров’я.
Тому, на мою думку, потрібні рішучіші заходів саме влади. Не чекати, коли проблема постукає у двері, а зробити все, щоб вона не постукала.
1. Обмежити в’їзд і виїзд з країни. Якщо можливо, мірою виключення для когось, хто прибуває в країну — примусовий карантин на два тижні (так зробили в Ізраілі).
2. Заборона експорту всього, що стосується медичних засобів для боротьби та профілактики вірусу (маски, халати, рукавички тощо)
3. Прийняття тимчасового спеціального закону, який дозволить термінові закупівлі медпрепаратів без проведення тендерів.
4. Державний контроль за цінами в аптеках та медзакладах.
5. Можливі компенсація батькам, які залишаються вдома для догляду за дітьми.
6. Будівництво і реконструкція лікарень, навіть з порушенням будівельних норм. Головне — терміновість.
7. Безкоштовне лікування від вірусу на рівні державної програми.
8. Стимулювання переходу на дистанційні методи роботи шляхом запровадження стимулюючих для бізнесу заходів (податкові пільги, тощо).
9. Стимулювання освіти — перехід шкіл на дистанційні методи навчання.
10. Публічна медійна демонстрація засобів підготовки, в тому числі і наявності продуктів на складах.
11. Взагалі будь-які заходи, що призведуть до зменшення переміщення людей як в країні, так і у містах. Приклад Південної Кореї, Тайваню, які успішно протистояли вірусу.
12. Кланятись і бити чолом об мармурову підлогу в МВФ, поки не буде домовлено про надання Україні валютних траншів. Забити на банк Коломойського, запустити реформи, які необхідні
Всі ці заходи, частково або повністю, вже працюють у країнах світу.
І загалом, маючи значний гандикап політичної підтримки населення, Зеленському необхідно починати ним користуватися ще вчора. Бо вже завтра коронавірус разом зі світової економічною кризою спокійно поховає всі політичні рейтинги президента під уламками країни в переддефолтній та пандомійній агонії.
Когось може це усміхне. Але є таке твердження, що краще пере… ніж не до… А враховуючи те, що за низкою характеристик цей вірус дещо інший, ніж знані досі, такі методи застереження шкідливими точно не будуть.
А для тих, кого це усміхне, то скажу, що для людей з хронічними хворобами дихальних шляхів, діабетників, серцево-судинників підхопити цей вірус, — це те ж, що зіграти в російську рулетку.
Ви ж коли сідаєте в авто — напевно пристібаєтесь? Адже смертність через ДТП є однією з найвищих. В нашому випадку потрібно пристібнути країну.
А для тих, хто в танку, процитую Нассіма Талеба: «Припустимо, ризик загинути від коронавірусу все ще невеликий, і більше шансів бути збитим машиною. Але! Якщо я нічого не робитиму з приводу цього ризику, я допоможу коронавірусу поширюватися. І в результаті цього хтось обов'язково помре. Ось чому зараз потрібно масштабувати паніку, а не раціональність. Параноя через коронавірус може бути вкрай корисною, оскільки вона є одним з найважливіших факторів зміни тренду в поширенні коронавірусу. Цей фактор — єдиний, здатний поширюватися більш вірусно, ніж сам коронавірус. Якщо інформація про це буде поширюватися і доходити до свідомості людей швидше коронавірусу, епідемія зупиниться».
