Україна воюватиме з Росією навіть після смерті Путіна
Миру не буде, як би не хотіла наша влада
Ще кілька тижнів тому головною політичною проблемою Росії вважалася «проблема 2024 року» — року, коли завершується другий (тобто, звичайно, четвертий, але другий після президентства Дмитра Медведєва) термін перебування Володимира Путіна на посту глави держави.
Вважалося, що зміни до Конституції, затіяні Путіним, пов'язані саме з вирішенням цієї проблеми — забезпеченням «м'якого» транзиту влади. І що Путін, який виступив за перерозподіл владних повноважень на користь парламенту і уряду, готується поступитися своєю посадою «зрозумілому» і безправному наступнику, а сам стати главою Держради, Ради Федерації, Ради безпеки, в загальному — якоїсь ради, де буде зосереджена вся повнота реальної влади. І коли Путін заявив, що не збирається очолювати Держраду і рішуче виступив проти двовладдя в країні, це нікого не протверезило, ні в Росії, ні на Заході. Політики і експерти гарячково продовжили спроби пошуку місця, з якого Путін керуватиме Росією після 2024 року.
Події 10 березня поставили майже остаточний діагноз цим потугам. Не буде ніякого двовладдя і ніякої Ради Федерації. А буде Путін, який отримує можливість — після передбачуваного схвалення Конституційного суду Росії — балотуватися ще на два терміни. Тобто правити країною, якщо здоров'я дозволить, до 2036 року.
Насправді те, що в Кремлі готуються до такого розвитку подій, стало зрозуміло ще кілька тижнів тому, після знаменитого інтерв'ю колишнього помічника Путіна Владислава Суркова. У Києві звернули увагу перш за все на ті тези Суркова, які стосувалися України та російсько-українського конфлікту. Однак Сурков в цьому інтерв'ю говорив і про Росію. І чітко сказав, що «правова логіка призведе до необхідності заново почати відлік президентських термінів». Правова логіка, не політична! Тому що «якщо влада не піде на новий відлік, вони сильно погрішать проти юридичної чистоти».
Після цих висловлювань Суркова можна було б припинити займатися ворожінням на кавовій гущі і зрозуміти, що власне має намір зробити Путін. Але читачі Суркова вирішили над ним посміятися, назвати його інтерв'ю «плачем Ярославни», прагненням звернути на себе увагу Путіна. І вкотре продемонструвати нерозуміння того, як насправді розвиваються процеси в Кремлі.
Суркову не потрібно звертати на себе увагу Путіна, йому потрібно озвучувати наміри Путіна. Що він і робить. Зрештою, кому ще озвучувати ці наміри, як не конструктору «керованої демократії» в момент її найвищого торжества — фактичного воцаріння Путіна, перетворення його в довічного президента, помазання на престол за допомогою першої космонавтки планети, яка після польоту в космос майже безперервно — з 1966 року — засідала в декоративних московських «парламентах»?
Росія остаточно занурюється в пучину пізнього франкізму і після неминучого — все ж закони природи не скасувати — відходу «каудильйо» її чекають нові великі потрясіння, боротьба старих соратників, депутінізація, перебудова, гласність, все таке років на десять, потім знову новий Путін… Але до всього цього ще треба дожити.
А поки варто ще раз перечитати Суркова. І зрозуміти, що якщо він не жартував про обнулення термінів — і це обнулення сталося буквально через лічені дні після інтерв'ю відставника — то і про «примус силою до братських відносин — єдиний метод, що довів свою ефективність на українському напрямку» він теж не жартував.
Тому Україні судилося перебувати в перманентному військовому конфлікті з Росією весь період перебування Путіна при владі. Будуть гинути люди, робитимуть спроби дестабілізації країни та захоплення нових регіонів, будуть фінансувати проросійську пропаганду і проросійські політичні сили. Миру не буде, потрібно залишити будь-які надії — які б спроби не робила українська влада зараз або після відходу з політичної сцени Володимира Зеленського.
Можливість стабілізації настане тільки після відходу Путіна, в умовах російського хаосу і імітації демократизації. Втім, якщо Україна не скористається цим періодом для того, щоб «відгородитися» від Росії і вступити в НАТО, після приходу до влади в сусідній країні нового Путіна війна знову відновиться і все почнеться по наїждженій.
Переклад з російської
