Макрон грає "наполеона". Але підіграє Путіну

Трохи оклигавши від тривалого наступу «жовтих камізельок», президент Франції розмріявся про те, аби стати одноосібним лідером Європейського Союзу. Емануелю Макрону здається, що час для цього настав. Британія ось-ось ЄС покине (а якщо навіть ні, то надто заклопотана «Брексітом»), а в Німеччині невдовзі зміниться канцлер. Наступний, сподівається Макрон, буде не настільки потужним політиком, як Ангела Меркель… Заявку на роль такого собі альфа-самця Макрон зробив на саміті ЄС у Брюсселі: усупереч думці інших країн-членів, Франція заблокувала початок переговорів про вступ до Євросоюзу з Албанією і Північною Македонією.

Як заявив Йоганнес Ган, комісар ЄС із питань розширення й політики сусідства, лідери євроспільноти «не змогли виконати своє зобов’язання» щодо Албанії і Північної Македонії. У перекладі з дипломатичної мови це означає «надурили» або ж «кинули». Адже Тирана й Скоп'є, за словами того ж Гана, продемонстрували прогрес, необхідний для початку переговорів із Євросоюзом про вступ.

Інтеграція усіх держав Західних Балкан є узгодженою стратегією євроспільноти. Сказавши «ні», Париж поставив цю стратегічну політику під сумнів. Тепер громадяни західнобалканських держав мають повне право не вірити обіцянкам із Брюсселя… Крім того, відмова від початку переговорів про вступ до ЄС з Північною Македонією може призвести до глибокої політичної кризи у цій країні. Власне, ця криза вже почалася.

Пам'ятаєте, як важко далося македонцям рішення про перейменування їхньої держави на Північну Македонію? Назву «Македонія» не сприймала Греція, яка через це блокувала інтеграцію свого північного сусіда до НАТО і ЄС. Противників компромісу з назвою «Північна Македонія» не бракувало в обох державах… Якби саміт ЄС у Брюсселі дав добро на початок переговорів про вступ із Північною Македонією, позиції уряду прем'єр-міністра Зорана Заєва зміцнилися би. Але відмова саміту ЄС розпочати такі переговори означає, що неминуче збільшиться підтримка колишньої правлячої партії, яка різко критикує угоду з Грецією щодо назви. Мовляв, ми повірили Європі, навіть відмовилися від свого імені, — а Європа нас зрадила…

Рішення саміту Є С Заєв назвав «історичною помилкою», після чого ініціював дострокові парламентські вибори. Їх призначено на 12 квітня. За даними соціологів, рейтинги противників Заєва зростають, і не виключено, на виборах переможе партія колишнього прем'єра Ніколи Груєвського. Її лідери обіцяють переглянути угоду з Грецією щодо назви «Північна Македонія». Якби так сталося, про жодний вступ цієї країни до ЄС уже би не йшлося…

Чим мотивував Макрон своє «ні» переговорам про вступ із Албанією і Північною Македонією? Каже, треба змінити «химерні» відносини з державами, які претендують на членство в ЄС. Мовляв, переговори про вступ із Албанією ще не почалися, а албанці вже їздять до Євросоюзу без віз, і тисячі їх просять притулку у Франції… Навіть якщо це так, причому тут Північна Македонія? Зрештою, можна було би виставити нові вимоги Тирані, а зі Скоп'є розпочати переговори. Такий компроміс лідери решти країн-членів ЄС підтримали би, — але Макрон був непохитним.

Макрон поводиться як типовий політик — думає насамперед про власний рейтинг, про наступні вибори. Якби був політичним діячем, то думав би ще про інші речі. Наприклад, про наслідки свого рішення для авторитету Європейського Союзу. А відмова виконувати свої зобов'язання цей авторитет підриває, знищує…

За дивним збігом обставин, блокування Францією початку переговорів про вступ до ЄС із Албанією і Македонією — в інтересах Росії. Кремль намагається зберегти свій вплив на Балканах, а для цього, впевнені московські стратеги, мусять не допустити європейської і євроатлантичної інтеграції цього регіону. Аби заблокувати вступ Чорногорії до НАТО, Москва намагалася організувати в цій країні державний переворот. Не вдалося… Згодом саме Кремль фінансував через третіх осіб протести у Греції і Північній Македонії — аби зірвати угоду між цими державами про компроміс щодо назви. І знову Росія зазнала поразки… Зате тепер завдяки бездумному рішенню Макрона Кремль має шанси взяти у Північній Македонії реванш. І все тому, що лідер однієї з найбільших держав ЄС має амбіцію зіграти роль «наполеона»… До макронівської амбіції ще б «амуніції», тобто відповідальності! Але її, на жаль, немає.