«Після таких фільмів хочу знову на війну…»

Сходила на «Іловайськ 2014. Батальйон «Донбас». І вам раджу.

Трагічні події такого недавнього минулого. Минулого, яке не просто тліє, а ятрить досі… Минулого, яке не загоюється. Минулого, яке триває. Бо триває ця війна. На «своїй, не нашій, землі»?.. Це цитата із фільму — про «свою, не нашу, землю». Коли понад п'ять років тому ворог розпалив на Донбасі російсько-українську війну оце відчуття «свого — не свого», «нашого — не нашого» не розумілося. Хлопці зі Заходу, зрештою, хлопці з усієї України, пішли захищати СВОЮ землю. Когось призвали, хтось пішов сам — бо так підказало йому його серце. І не було у них розуміння, що там (не сєпари), а мирні люди їх не приймуть за «своїх», що наречуть «карателями», що лаятимуть і проклинатимуть… Вони боролися — чесно, щиро і до кінця. Їхній героїзм, їхні історії і показані та розказані у фільмі «Іловайськ 2014. Батальйон «Донбас». Наша історія, яку мусимо знати. Щоб не втратити себе остаточно.

На вечірньому показі у «Планета Кіно» був повний зал. Невеликий, правда, але повний. Серед глядачів впізнала знайомого воїна, легендарного бійця 24-ої бригади Руслан Філіпсонов (вибач, що вказую тебе, не спитавши. Надіюся, пробачиш. Це важливо). Після поранень, отриманих на війні (під час обстрілу поблизу Луганська хлопець врятував шістьох товаришів. Коли тягнув із поля бою останнього, поруч розірвався снаряд «Граду». Поранення були майже несумісні з життям…), Руслан пережив понад 50 (!) операцій, дві клінічні смерті — і одужав та повернувся на службу у ЗСУ! Про нього самого можна знімати кіно. Про таких кажуть: «народилися у сорочці».
Я півфільму думала про те, а як же він, Руслан, сприймає усе побачене?.. Розпитала опісля. Здивував. Перше, що сказав, що його війна на екрані не зачіпає ніяк — не викликає емоцій, як у пересічного глядача. Пережите на реальній війні загострює емоції, піднімає їхній поріг…

Друге, що сказав, що після таких фільмів хоче знову на війну…

І третє — що таке кіно потрібне. Звісно, що потрібне, бо нагадує тим, для кого війни нема, що вона не закінчилася… Що практично щодня сумна статистика наших втрат у війні між Росією та Україною поповнюється іменами все нових і нових героїв.

Хоча ті, для кого війни нема, навряд чи підуть на цей фільм… Їм куди миліше паржать з нового випуску «Кварталу-95»… У них нема відчуття, що боротьба іде за НАШУ (тобто ЇХНЮ) землю.

Джерело