Путіну нас не шкода
Новина про смерть ще одного українського воїна - жертви віртуального перемир'я, про яке було оголошено 21 липня, з'являються на тлі не менш трагічних новин
Про 16-кратне перевищення радіаційної норми у Северодвінську. Але російський правитель якось не сильно стурбований катастрофою, про яку вже починають говорити, як про другий Чорнобиль. У Путіна свої розваги — Крим, мотоциклісти, побиття учасників московських протестів.
Якщо Путіну не шкода росіян — жертв його власних мілітарних експериментів — то чому йому має бути шкода нас з вами? Це питання, яке повинен був би задати собі перш за все український президент. Володимир Зеленський постійно звертається до Путіна із закликами домовитися, припинити війну, зупинити кровопролиття — а у відповідь над ним тільки потішаються.
Можна, звичайно, сказати, що наївність Зеленського пов'язана з його щирим нерозумінням суті політичних процесів. Але це не зовсім так. Так, політик повинен вміти брати на себе відповідальність за життя людей. Але найголовніше — так це те, що ці життя він зобов'язаний цінувати.
Якщо він, зрозуміло, не авторитарний правитель. Цим — нікого і нічого не шкода, навіть власних дітей. Їх цікавить тільки результат. Саме тому цифри втрат Радянського Союзу у Другій Світовій війні так разюче відрізняються від цифр втрат країн-союзників і навіть Рейху. І так, серед жертв війни був син Йосипа Сталіна, тут я нічого не перебільшую.
Путін вб'є рівно стільки українців, скільки йому буде необхідно для досягнення своєї головної мети — відновлення контролю Росії над Україною і інтеграції українських земель в імперію. І Зеленський, і прихильники Зеленського повинні це зрозуміти: вб'є стільки, скільки необхідно і навіть більше. І не буде питати, хто голосував за Зеленського, а хто за Порошенка або Бойка. Діти виборців Зеленського можуть виявитися в одних могилах з дітьми виборців Порошенко або Бойка. Та й самі виборці теж.
Якщо Володимир Зеленський дійсно думає не про смерть, а про життя українців — а я сподіваюся, що це так — йому варто займатися не умиротворенням агресора, а організацією опору агресору. Для того, щоб посилити цей опір, у нового президента будуть всі інструменти, якими в повній мірі не володів попередник — більшість в парламенті, свій уряд, свої силовики. І кредит довіри суспільства. Що ще потрібно?
Війна з Росією все одно буде головним змістом президентського терміну Володимира Зеленського. Не тому, що цього бажає Зеленський. А тому, що цього бажає Путін.
