Передплатити Підтримати

“Гей, кум до куми залицявся...”, або Як державі позбутися цих залицянь

Всім кумам кум і один з лідерів Оппозиційної платформи, що зайшла до Верховної Ради з 43 багнетами, запропонував президенту Зеленському прийняти зміни до Конституції щодо Донбасу. “Слуга народу” разом з “ОП” мають 297 голосів, але, як сподівається пан Медведчук, три голоси додасть хтось з 46-ти так званих незалежних депутатів.

Конституційної більшості у попередньму скликанні парламенту не було точнісінько з тих причин, з яких її не буде і у Раді 9-го скликання. Як тільки потенційний віце-спікер Медведчук під час свого головування спробує поставити це питання на голосування, депутати від «Слуги народу» у своїй більшості залишать зал засідань, і конституційної більшості не буде. Навіть якщо президент Зеленський буде закликати до голосування. Підписувати смертний вирок українській державності може тільки сам Медведчук і купка його однодумців-депутатів.

Основним питанням Мінських угод є забезпечення вільного волевиявлення жителів Донбасу. А вільне волевиявлення неможливе, коли «спостерігачами» виступають танки та артилерія, які зайшли з території Росії.

Найкращим прикладом неможливості вільного волевиявлення за умови окупації є Австрія взірця 1938 року. Там підтримка нацистської партії на виборах була зовсім незначною. А у квітні 1938 року, після того, як 12 березня зайшли до Австрії німецькі війська, вибори дали результат 99,7% підтримки об'єднання з Німеччиною. Бо ніхто з австрійців не хотів «на підвал».

Тому спочатку виведення окупаційних військ, період деокупації, а потім — волевиявлення жителів Донбасу. Медведчук може стверджувати, що 600 танків, тисячі одиниць артилерії та іншої військової техніки належать «ополченцям», а не Росії, оскільки, згідно з Мінськими угодами, її там немає. Тоді виникає друге питання: а чи збираються «ополченці» передати це озброєння українській армії у разі встановлення миру, чи в Україні має бути дві армії? І якщо двох армій в Україні бути не може, що, мабуть, усвідомлює і більшість депутатів від «Опозиційної платформи», то постає питання, а куди дінеться все це озброєння «їхтамнєтов»? Воєнторг назад вже не приймає, бо товар повертається лише протягом 14 днів з дня продажу. А муніципальна міліція ще не доросла, щоб мати у своєму розпорядженні танкові армії.

Якщо відкинути недоречні під час війни жарти, поки Росія не виведе війська та озброєння, краще думати, як зміцнювати ту лінію фронту, яка утворилася, і про «вільне» волевиявлення жителів Донбасу під час війни не згадувати. А тоді і немає за що голосувати у Верховній Раді. Чи Медведчук вважає, що депутати будуть голосувати за «особливий статус» окупаційних військ та їхньої адміністрації в Україні?

Прихід Медведчука до Верховної Ради сам по собі є небезпекою для незалежності української держави. Партія Медведчука є російською п'ятою колоною у парламенті, яка у разі розширення військової агресії Росії автоматично приходить до влади, як 11 березня 1938 року, за день до окупації, прем'єром Австрії став Артур Зейсс-Інкварт. А Росія від початку агресії 2014 року ні на секунду не припиняла створення інфраструктури для повномаштабного нападу на Україну.

Про це свідчить і прискорене будівництво залізничної колії Москва-Ростов замість існуючої колії, що частково йшла територією України. 12 грудня 2017 року всі 137 кілометрів залізничної колії було введено в експлуатацію. У такий спосіб забезпечується постачання військ у разі нападу. Це і будівництво нових військових аеродромів поблизу українського кордону. На 1 грудня 2018 року 500 літаків тактичної авіації та 300 гелікоптерів стягнуто до українського кордону, згідно з оприлюдненими даними військової розвідки України. Це і постійне розквартирування російських танків на території Білорусі, після минулорічних навчань. Вони здатні атакувати правобережну Україну, уникаючи необхідності форсувати Дніпро. Нарешті введення в експлуатацію «Північного потоку-2» ліквідує останній стримуючий фактор, бо всі поставки російського газу до Європи зможуть оминати Україну. Позиція німецького уряду з цього питання не залишає сумнівів, що Німеччина заздалегідь готується до російського аншлюсу України, щоби німецька промисловість була забезпечена російським газом і під час захоплення України.

Тому тісна співпраця військових України та Сполучених Штатів є основою основ існування незалежної Української держави. Це і має бути основою всієї зовнішньої політики України. Бо немає іншої країни у світі, яка готова і здатна надати Україні військово-технічну допомогу, аби захиститись від подальшої агресії Росії. Тільки загроза великих втрат живої сили та техніки у поєднанні з санкціями США проти нафтогазового і фінансового секторів російської економіки може відтермінувати напад Росії.

Але шантаж застосуванням військової сили вже є постійним фактором у російсько-українських відносинах, і тому бюджет військових витрат має тільки збільшуватися.

Завдяки надзвичайній цьогорічній активності нерезидентів у купівлі облігацій України в міністерства фінансів немає проблем з виплатою боргів, а курс гривні зміцнився. Мабуть, ці інвестори вважають, що санкції Конгресу США здатні зупинити введення в експлуатацію «Північного потоку-2». Але без цілеспрямованих і блискавичних дій уряду України запобігти закінченню будівництва не вдасться. Тобто початок експлуатації «Північного потоку-2» призведе до паніки приватних кредиторів України, і, як наслідок, проблем з виплатою боргу у наступному році та падінням гривні. Бо як тільки приватні покупці українських облігацій усвідомлять, що діючий «Північний потік-2» знімає останню перешкоду на шляху до російської агресії, вони почнуть швидко позбавлятися українських цінних паперів.

Українська економіка може бути цікавою для іноземних інвесторів не тільки у короткій перспективі до введення в експлуатацію «Північного потоку-2». Для цього потрібне встановлення миру з Росією і демаркація кордонів, яка би свідчила, що Росія визнає наявність Української держави. Будь-яка слабкість України — чи то військова, чи розумова — до миру не призведе, а лише розпалюватиме військові апетити Росії. Тільки усвідомлення Росією високої боєздатності Збройних сил України та наявність розумового потенціалу в уряді, що призведе до швидкого зростання видобування газу в Україні з метою створення конкуренції російському газу у Європі, може змусити Кремль сісти за стіл переговорів з Україною. Тоді питання повернення Криму стане на порядку денному. Бо якщо Україна здатна стати експортером газу без експлуатації вкрадених кримських газових родовищ, то навіщо Росії утримувати ці родовища? Її мета полягає у тому, щоб не допустити Україну на європейський ринок газу. Але якщо Україна доведе, що Росія не здатна ані крадіжками родовищ, ані загрозою застосування військової сили стримати видобування газу і його експорт до Європи, агресор змушений буде домовлятись, щоб зберегти свої позиції на газовому ринку Європи. Повернення Криму і демаркація кордонів буде тією умовою з боку України, щоб Росія могла не боятися конкуренції українського газу у Європі.

На жаль, у питанні зростання видобування українського газу до експортного рівня змарновано багато часу, і тому не можна гаяти ані хвилини. Потрібен закон (а до скликання Верховної Ради указ президента), який тимчасово, до відновлення контролю над міжнародно визнаними кордонами України, передає до компетенції РНБОУ всі питання з якнайскорішим початком робіт на Юзівській та Олеській газоносних площах. Для цього три відомства: Держгеонадра, Мінприроди та Міністерство енергетики, від підписів яких залежить вся дозвільна документація та проведення конкурсів на видобування газу на Олеській та Юзівській площах, мають звітувати РНБОУ з метою усунути будь-які затримки у видачі дозвільних документів. Видані дозволи від 18 грудня 2018 року щодо Юзівської площі, скоріше за все, мають бути визнаними такими, що не відповідають інтересам національної безпеки, бо не можуть забезпечити видобування 5−7 мільярдів кубічних метрів газу на рік протягом трьох років. РНБОУ має також отримати можливість впливати на умови конкурсу про розподіл продукції у частині національної безпеки, бо національні інтереси вимагають, щоб інвестор був однією з великих американських компаній. По-перше, для того, щоби протягом трьох років реально розпочався видобуток газу. По-друге, щоб у Конгресу та уряду США було ще більше підстав надавати необхідну зброю на лінію розмежування, оскільки ця лінія розмежування безпосередньо захищає Юзівську площу від російської агресії.

Мета такого контролю з боку РНБОУ полягає у тому, щоб протягом трьох років збільшити видобування газу в Україні за рахунок експлуатації Юзівської та Олеської площ на 7−10 мільярдів кубів на рік. Це не фантазії, якщо діяти швидко і цілеспрямовано.

Президент Зеленський, якщо схоче мати конституційну більшість для зміни Конституції з метою захисту від російської агресії, може завжди її отримати завдяки двом партіям національно-демократичної спрямованості. Разом з партіями, що підтримують незалежність України від Кремля — «Європейська солідарність» та «Голос" — він матиме 298 голосів. «ЕС» та «Голос» мають 44 голоси, що на один голос більше, ніж має партія Медведчука. І це є головною поразкою Кремля на цих виборах. Бо якщо би Медведчук мав 125 голосів, аби блокувати будь-які зміни до Конституції, то у нього були б аргументи для пропозицій правлячій партії. А так Кремль може мати свого віце-спікера, але блокуючих голосів до змін Конституції немає навіть разом з 6 голосами Опоблоку та 26 голосами «Батьківщини». Бо разом це виходить 78 голосів, для 125 їм навіть не вистачить 46 голосів незалежних депутатів.

Партіям національно-демократичної спрямованості слід припинити суперечки, які були доречними під час виборів, де партії конкурували на одному електоральному полі.

«Голос» був більше спрямований на людей, яким менше сорока років, а «Європейська солідарність» на тих, кому більше сорока. Обидві партії потрапили до парламенту, і тепер їм слід об'єднати свої зусилля для відсічі російській агресії та сприянню встановлення миру на вигідних для України умовах.