Передплата 2024 «Добра кухня»

Якщо Конституційний суд є під контролем олігархату, то живемо не у Республіці, а в Олігархії

Коли наприкінці 2010 року Конституційний суд України визнав неконституційними поправки до Конституції 2004 року, які значно зменшували повноваження президента України, він своїх повноважень не перебільшив. Він просто змахлював у стилі донецьких наперсточників. Бо у своєму рішенні мав зазначити, що воно не може вступити у силу до наступних президентських виборів.

Тоді двоє суддів Конституційного суду — Віктор Шишкін та Петро Стецюк висловили «окрему думку»: скасування поправок до Конституції від 8 грудня 2004 року не означає автоматичного поновлення повноважень президента від 1996 року. Але вони не наважилися сказати, що таке автоматичне поновлення є узурпацією влади народу. Це пов'язано з тим, що народ, обираючи президента, надає йому певні повноваження. Якщо це не так, то народ обирає кота у мішку, а не президента. І поки народ не проголосує за додавання або зменшення наданих ним повноважень, ніхто без його волі не правомірний змінювати ці повноваження. Бо згідно з статтею 5 Конституції України народ є єдиним джерелом влади. Не існує влади, вищої від влади народу. Ніякі суди не мають права перекреслювати волю народу, висловлену на всенародних виборах.

Нещодавно Конституційний суд зменшив повноваження чинного президента, відбираючи у нього право призначати членів НКРЕКП. Це право міститься не у Конституції, а у законі, прийнятому Верховною Радою у 2016 році. Тому з боку Конституційного суду це виглядає меншим порушенням, ніж надання Януковичу додаткових конституційних повноважень. Це рішення має на меті змінити підпорядкування Національної Комісії з Регулювання Енергетики та Комунальних Послуг. Наразі вона підпорядкована президентові, а суд хоче, щоби вона була підпорядкована прем'єру. І суд визначає термін для того, щоби чинний президент передав свої повноваження прем'єру. Не пізніше 1 січня 2020 року, тобто задовго до закінчення каденції чинного президента. Дістати дозвіл народу, який надав президенту повноваження, що були чинними на момент виборів, Конституційний суд не вважає за потрібне. Минулого року Верховний суд визнав Конституційний суд більше політичним, ніж правовим органом. Це слід розуміти так, що суто правовим органом є тільки сам Верховний суд України.

Своїм рішенням про примус передачі частини влади від президента до прем'єра, суд дає у руки Генпрокуратури неспростовний аргумент, що Конституційний суд як зараз, так і в 2010 році, свідомо поставив своє право вище за право народу, прописане у Конституції. Конституційний суд вважає, що має права більші, ніж народ.

Чому взагалі таке відбувається? Тому що у державі є воля, яка вища за волю народу. Це воля олігархату. Саме олігархат зацікавлений у тому, щоби мати змогу вирішувати свої «тьоркі» за спиною народу. От і зараз Ахметов зацікавлений, щоби НКРЕКП, що надала йому тариф Роттердам+, не була під впливом Коломойського. може відбутися безконтрольне підвищення ціни на електроенергію, якщо ринок електроенергії буде введено з 1 липня. Як відомо, прем'єр Гройсман разом з Ахметовим підтримує введення ринку електроенергії з 1 липня, а президент Зеленський вважає, що це все слід відтермінувати.

Наступне рішення Конституційного суду, яке очікується до 29 червня, має визначити чи відповідає Конституції указ президента про розпуск Верховної Ради. На відміну від попередніх зазначених рішень, повноваження народу у цьому питанні не обмежуються. Якщо народ дав президентові певні повноваження, визначені Конституцією, а президент ними користується з порушенням Конституції, то рішення КС щодо порушень захищає ці права народу.

Якщо рішення КС буде проти дострокових виборів, воно мусить виконуватися, навіть незважаючи на те, що це може бути небезпечним для добробуту держави.

Ця небезпека пов'язана з тим, що грошей в уряду і Нацбанку вистачить не більше, ніж до грудня. І якщо у грудні не надійде новий транш кредиту МВФ, уряд не зможе виконувати свої боргові зобов'язання. Зі старим урядом МВФ вже не буде вести переговорів, бо той нічого обіцяти не спроможний, оскільки невдовзі має піти у відставку. Чим швидше буде сформований новий уряд, тим краще для перемовин з МВФ і гарантій нових кредитів.

Відтак політична доцільність дострокових виборів існує, і вона об'єктивна. Однак слухати пані Тимошенко, яка порадила президенту Зеленському не підкорятися рішенню Конституційного суду у питанні дострокових виборів, якщо суд визнає указ президента неконституційним, не можна. Бо це гратиме на руку олігархату (до якого належить, до речі, і сама Юлія Тимошенко). І олігархат використає це, щоби ще більше обмежити повноваження президента і передати якомога більше його повноважень прем'єру, залишивши президенту лише представницькі функції.

Що реально може зробити президент, це спробувати витягнути Конституційний суд з-під впливу олігархату. Для цього слід у Верховному суді оскаржити практику, яку запровадив Конституційний суд. Верховний суд має дати відповідь на два простих запитання: перше, чи має право Конституційний суд скасовувати рішення народу, висловлене на всенародному голосуванні. І друге: чи на всенародному голосуванні обирається президент разом з існуючими на момент виборів повноваженнями, чи ці повноваження розмиті, і тому народ не знає, за що насправді голосує.

Відповідь на ці прості запитання дасть змогу притягнути або колишніх членів Конституційного суду, або президента Януковича за статею узурпація влади народу у 2010 році. Бо хтось з них: або судді, або Янукович, мають відповісти за незаконне збільшення повноважень президета, які йому народ не надавав на виборах. Бо саме це незаконне збільшення повноважень призвело до Майдану. І саме це незаконне присвоєння повноважень президентом робить Майдан легітимним, а владу Януковича з жовтня 2010 року — нелегітимною.

Якщо Верховний суд швидко дасть відповідь на ці два запитання, поставлені діючим президентом, то ми дізнаємосяі, яким є насправді державний устрій нашої держави — Республіка чи Олігархія.

І якщо це республіка, то у президента знайдуться можливості видати укази на кшталт — consules darent operam ne quid detrimenti res publica caperet — подбати, щоби республіка не зазнала жодної шкоди. У тому числі через відсутність угоди з МВФ і можливою нестачею коштів у грудні 2019 року.

Схожі новини