Україна знову стає країною лицемірів
Історія з «Євробаченням» — це просто один із симптомів хвороби лицемірства, хвороби байдужості до власної країни і її майбутнього
«Якщо в подальшому ми встановимо нульовий рівень толерантності і заборонимо українським артистам, які виступали в Росії або співпрацюють з російськими артистами, то боюся, що ніхто особливо не захоче брати участь в такому конкурсі», — говорить Олександра Кольцова, співачка і член правління Суспільного.
Приблизно те ж саме сьогодні говорять російські музичні критики — незалежно від політичних переконань. Ось навіщо влаштовувати цькування музикантів тільки за те, що вони виступали в Росії і у них інші політичні переконання? Музика не повинна бути пов'язана з політикою! Приблизно те ж говорять самі виконавці — в Росії різні люди живуть! І приблизно те ж говорять численні користувачі соціальних мереж — українські та російські.
Я міг би написати, що Україна перетворюється на країну лицемірів, але це буде брехнею. Україна завжди була країною лицемірів — перш за все ця обставина не давала їй розвиватися і загнала у глухий кут кримінального режиму. Тільки 2014 рік, коли навколо гинули люди і втрачалися території, зробив лицемірство не надто пристойним. Але тепер перший шок уже пройшов, та й війни справжньої немає — так, заморожений конфлікт. І велика частина українського суспільства повертається до своєї сутності.
Я не хочу зараз обговорювати історію з національним відбором на пісенний фестиваль. Зрозуміло ж, що вся ця історія, від першого до останнього рішення — ганьба і ніяк інакше не виглядає, щоб там хто не думав. І в цій історії огидно виглядають всі — і ті, хто заздалегідь не подумав про умови конкурсу, і ті, хто вважає, що можна виступати у ворожій країні і одночасно представляти свою, і ті, хто за це лицемірство голосує, і ті, хто не дає поїхати на фестиваль переможниці голосування. Все це просто жахливо. Але проблема ж не в «Євробаченні».
Історія з «Євробаченням» — це просто один із симптомів хвороби лицемірства, хвороби байдужості до власної країни і її майбутнього. Тому що насправді всім є зрозумілою ситуація. Всі знають, що виступати в Росії аморально, що переконувати цілий світ і самих росіян, що вони можуть вбивати і калічити, а ми утремося і будемо далі бабло заколочувати аморально, що посилання на державу, яка «продовжує торгувати, а нам чому не можна» це — брехня хоча б вже тому, що навіть якщо ти — громадянин аморальної держави, це ніяк не виправдовує твоєї особистої ницості. Але всім абсолютно все одно. Всім — по барабану.
І не тільки через гроші, хоча гроші, звичайно, головне. А ще й через байдужість до власної держави, через це вічне «Україна окремо, а я окремо». Адже те, що естрадні виконавці хочуть представити Україну — це теж брехня. Вони просто хочуть використати Україну для виступу на престижному фестивалі і це важливо їм рівно настільки, наскільки допомагає кар'єрі і прибуткам. Крапка. А в минулому році український виконавець представляв Білорусь. А в наступному — якщо так вирішать в Кремлі — якийсь українець представить Росію. Какая разница?
І ось це «какая разница» ми будемо все частіше і частіше найближчими роками чути з усіх боків. І не тільки з приводу «Євробачення». Просто не морочте нам голову зі своєю державою, не заважайте нам жити. Ми хочемо їздити туди, куди нам хочеться, говорити зручним язиком, а не вашою мовою, ми хочемо, щоб ви від нас відчепилися. З огляду на те, що зараз у доросле життя входить покоління, яке виховувалося в епоху Януковича, ці настрої будуть тільки посилюватися. І масова підтримка телевізійного коміка на виборах — теж симптом посилення цих настроїв, симптом ймовірної перемоги лицемірних міщан над громадянами.
Українцям приємно думати, що упродовж століть у них не було державності просто тому, що заважали інші народи, а вони боролися і програвали. Так ось тепер можете переконатися, що це не зовсім так. Держави не було саме тому, що кількість байдужих лицемірів завжди перевищувала кількість громадян. І якщо так станеться цього разу теж — не варто потім звинувачувати Путіна, Росію, байдужий Захід і метеоритний дощ в тому, що Україна кудись поділася.
Звинувачувати потрібно самих себе.
