Путін зневажає маріонеток

Молдавський президент Ігор Додон скористався святкуванням 10-річчя обрання Кирила московським патріархом, щоб злітати до Москви і провести переговори із Володимиром Путіним

Присутність Додона було важливою як для нього, так і для приймаючої сторони. Кирилу, цьому самопроголошеному «московському папі», не вдалося заманити на своє свято жодного пострадянського президента — крім, зрозуміло, Путіна і ще Додона. Але і Додону, партія якого готується до парламентських виборів в Молдові, важливо було покрасуватися у товаристві Путіна і Кирила, щоб продемонструвати колабораціоністському електорату: це ж мої друзі.

Але чим допоміг Путін Додону, крім цієї спільної фотографії? А нічим. Дозволив ввезення молдавської продукції в Росію. Але цю продукцію і раніше було дозволено ввозити. Просто коли готували нові санкції проти України, не зрозуміли, що заборона провозу товарів через нашу територію вдарить по Молдові — в тому числі і по окупованому росіянами Придністров'ю. Скасування ідіотського рішення тепер намагаються видати за «подарунок» Путіна своєму союзнику. А що ж із самим Придністров'ям? А нічого. Додон звітував перед Путіним про свої зустрічі з главою окупаційної адміністрації регіону Вадимом Красносельським. Але сам придністровський квислінг навіть перед виборами в Молдові попереджає: його «республіка» хоче тільки до складу Росії, про відновлення територіальної цілісності Молдови мови не йде. У Кремлі навіть не хочуть дати команду своїй маріонетці певний час помовчати, щоб Додон і компанія залучили на свій бік більшу кількість довірливих молдаван. А навіщо? Красносельський правду ж каже!

Тому це стаття не про Додона і Путіна. Це стаття про Медведчука, Бойка, Вілкула, Новинського, Мураєва, Рабиновича і про тих, хто думає, що варто проголосувати за когось «правильного» — і війна закінчиться, і територіальна цілісність відновиться. Не відновиться. Можна бажати розмовляти з Путіним, як Зеленський. Можна розраховувати «задобрити» його автономією Донбасу, як Медведчук. Але суть намірів Путіна від цього не зміниться. Путіну потрібна проросійська адміністрація в Києві, збереження контролю над Донбасом і визнання російського статусу Криму. Ніякого іншого сценарію у нього для нас немає. У його свідомості президент України або Молдови нічим не відрізняються від президента Татарстану або губернатора Курської області. Порошенко бісить Путіна саме тому, що не хоче вести себе, як губернатор, ще й називає його — імператора, царя, вершителя доль — на ти, як якогось там Лукашенка! І точно так Путін буде ненавидіти будь-якого українського президента, який не захоче вести себе, як малоросійський губернатор.

А того, хто захоче з ним розмовляти, «шукати компроміс» або умаслювати, Путін буде зневажати — як зневажав Януковича або як зневажає Додона. І в цьому своєму презирстві господар Кремля є абсолютно логічним. Тому що ще можна відчувати до людей, не здатних усвідомити реальний стан речей?

Джерело