Українські вибори і план Путіна

Першим він обрав би, певна річ, когось із відверто проросійської колишньої Партії Регіонів. Та оскільки це малоймовірно, другим, майже ідеальним, був би пан Зеленський.

Володимир Зеленський — комік, який не має досвіду, можливо має сумнівні зв’язки з олігархами, але, в будь-якому випадку, без досвіду.

Звісно, Україна стоїть перед екзистенційною загрозою від Росії. Це триватиме і в найближчому майбутньому, тож останнє, що потрібне Україні — такий кандидат, як пан Зеленський. Власне, тому він і є ідеальним варіантом для Путіна. Це по-перше.

По-друге, хто б тоді був найкращим варіантом для України? Є тільки два серйозні кандидати: Тимошенко та Порошенко. Ці двоє очолюють результати опитувань. Власне, на відміну від багатьох моїх друзів, що вважають Тимошенко катастрофою, я менш схильний так думати. З іншого боку, варто віддати честь Порошенку — Україна доволі непогано тримається в різних напрямках. Про нього знають на Заході, в нього гарні відносини з представниками західної влади. Він непогано впорався у різних категоріях.

Останнє, що потрібно Україні — розрив послідовності. Якраз Зеленський став би величезним розривом, Порошенко — навпаки.

Петро Порошенко втримав Україну на шляху реформ — країна змінилась (хоч дехто не погодиться). У нього також є формула, що доволі успішно тримає Росію на відстані і забезпечує підтримку з Заходу. Це робить його гарним кандидатом. Та чи виграє він — це вже інше питання. Він поки не достатньо популярний. З іншого боку, вони з Тимошенко йдуть шия в шию, тож у Порошенка можуть бути непогані шанси.

Не можу уявити, щоб ще якийсь серйозний кандидат з’явився найближчим часом. Якби якийсь секретний кандидат дійсно існував, про нього б говорили, хоча б в ЗМІ. Я впевнений, сюрпризів не буде. Чесно кажучи, я навіть не знаю, хто б це міг бути.

Чому люди розчаровані? З очевидних причин — поки відбувались всі ці зміни, рівень життя не зріс так стрімко, як очікували від Порошенка з 2014 року. Для цього є як суб’єктивні, так і об’єктивні причини. Пригадайте, з 2014 по 2015 ВВП України впав на 20−25% через війну на сході — але це ніяк не пов’язано з Порошенком, Тимошенко чи кимось ще. Це вина Путіна.

З 2016 економіка зростала на три з половиною відсотки, що доволі непогано за світовими стандартами. Та не дуже добре для України — вона має рости на 7−8% - всі це розуміють.

Отже, прогрес був, рівень життя підвищився, зарплати зросли та, на жаль, очікування набагато вищі. Українці хотіли жити в Європі у 2014, тому і назвали революцією Євромайданом.

Чому я наполягаю, що Україна зробила величезний крок вперед? По-перше, це абсолютно очевидно. Для всіх хто живе, або приїздить в країну. Особливо помітні зміни для іноземців. Їм видніше, ніж самим українцям, бо вони відвідують Україну кілька разів на рік і свіжим оком бачать зміни. Це просто дивовижно! По-друге, варто розуміти, що більшість реформ Петра Порошенка інституційні та структурні, їх важко помітити. Для цього треба підходити об’єктивно, без притаманного для нас максималізму мати все і одразу.