У політику на «блясі»? Краще її розмитнити
Акциз справді зменшено. Наприклад, за шестирічне бензинове авто з об’ємом двигуна 1,5 літра він становитиме усього 450 євро.
Так, треба буде ще заплатити мито (10% вартості автомобіля), ПДВ і збір у Пенсійний фонд. Але навіть з урахуванням усіх цих платежів купити таке авто за кордоном і розмитнити його вийде дешевше, ніж таке саме авто коштувало в Україні до ухвалення законів про «євробляхи».
Керівники громадських організацій, які беруть на себе сміливість представляти усіх власників автомобілів із іноземною реєстрацією («євробляхерів»), дуже обурені законами, які днями ухвалила Верховна Рада. Один пан навіть спалив свій солідний джип на «блясі», мовляв, я обіцяв це зробити, якщо буде «зрада», і я це зробив… А ще лідери руху протесту «бляхарів» обіцяють не лише протестувати далі (навіть щось там перекривати), а й піти у політику. Усе, звісно, задля захисту власників автівок на іноземних номерах, яких новими законами буцімто дуже сильно надурили.
Але хіба нові закони про «бляхи» є однозначною «зрадою»? Як на мене, зовсім ні. Ну, хіба що офіційні автодилери не мають приводів для радості, бо попит на нові автівки нові закони явно не стимулюють…
Перший позитив — із «євробляхами» нарешті наведуть порядок. Закони прописали процедуру, за якою людина, що завозить з-за кордону для себе машину, може її розмитнити за більш-менш доступними тарифами й зареєструвати в Україні. Досі в цій сфері був суцільний бардак, правовий колапс. Фактично, чимало «євробляхерів» порушували закон, і їх за це ніяк не карали. А хіба у правовій державі таке може бути? І чому власники автівок на «бляхах», мають бути «рівнішими» від тих, що їздять на українських номерах? Невже лише тому, що не хотіли заплатити в Україні те, що передбачав старий закон?
Другий позитив — акциз справді зменшено. Наприклад, за шестирічне бензинове авто з об'ємом двигуна 1,5 літра він становитиме усього 450 євро. Так, треба буде ще заплатити мито (10% вартості автомобіля), ПДВ і збір у Пенсійний фонд. Але навіть з урахуванням усіх цих платежів купити таке авто за кордоном і розмитнити його вийде дешевше, ніж таке саме авто коштувало в Україні до ухвалення законів про «євробляхи». Попри це, критичні голоси власників автівок на іноземних номерах не вщухають. Ось зразок типової аргументації: «Я купив свою машину за 1500 доларів, тож готовий заплатити ще максимум 500, і ні копійки більше тим… не дам!».
Справді, якщо це 20-річний дволітровий дизель, то лише акциз становитиме три тисячі євро. Чимало. Але чому держава має дозволяти «на шару» розмитнювати транспортні засоби, які безбожно отруюють повітря? Лідери «євробляхарів» багато кричали, що екологічні вимоги до автівок, які завозяться з-за кордону, треба скасувати. Це зроблено (хоча не варто було, мабуть, опускатися нижче екологічного стандарту Євро-3), зате запроваджені коефіцієнти віку й об'єму двигуна (саме на них множиться базова ставка акцизу, 50 євро для бензинових двигунів і 75 євро для дизелів). Багатьом це не вподоби, але держава якось повинна стимулювати завезення новіших, а значить, бодай трохи екологічніших машин. Якщо думаємо про своє здоров'я (і наших нащадків), маємо це розуміти.
Прихильники точки зору «400−500 євро акцизу на будь-які машини з-за кордону, незалежно від віку» часто наводять приклад Польщі. Мовляв, якщо я там купив машину за 3−4 тисячі злотих, то чому в Україні після розмитнення має коштувати у кілька разів дорожче? Але не все так просто. Мій знайомий, який живе у Польщі, придбав собі за три з чимось тисячі злотих старенький «Хюндай». Дуже був задоволений: взяв дешево, а машинка в нормальному стані, по місту бігає. Через кілька місяців закінчився термін «„автоцивілки“ (полісу обов'язкового страхування цивільної відповідальності), і з'ясувалося, що новий річний страховий поліс (наголошую, обов'язковий) коштує… 2400 злотих. Чому ж так дорого? Тому що чим старша машина, тим „цивілка“ дорожча». Знайомий той «Хюндай» тепер продаватиме, каже, експлуатувати його у Польщі не дуже вигідно…
