«Смертельна» поезія, «Сестри крові» й багатогранний Андрухович

Суб’єктивні враження від книжкового фестивалю BookForum

Цьогоріч на львівському Book Forum була така кількість за­ходів, що хоч греблю гати… Як анонсували організатори фестивалю, кожен їхав по своє. І справді, своє було не тільки різним на колір і смак, а й для будь-якого гаманця, віку, статі, статусу тощо. Сказати, що програма форуму була насиченою, — не сказати нічого! Поділюся за­гальними враженнями від тих подій, на які мені пощастило потрапити.

«ШО» за смерть?

Одного прекрасного вечора на книжковому форумі я виріши­ла відвідати поетичну вечірку, яку організовував трендовий літера­турний український журнал «ШО». Довго вагалася: культурний захід щохвилини ставив своїх учасників перед вибором, оскільки бага­то чого відбувалось паралельно. Отож кинула монетку: вибирала між поетичною вечіркою і презен­тацією «Персонажки» від Фемі­ністичної майстерні, яка мені теж імпонувала. Випала поезія. Кро­куючи вулицею Сербською, довго не могла знайти зачарований за­клад «Купіца». Однак усе-таки зна­йшла, зайшла, побачила… «ШО», мабуть, поставив за мету — шо­кувати, і у нього це непогано ви­йшло. Адже темою поетичної ве­чірки літератори обрали… смерть.

«Смертельно» вдягнені по­ети, а це Дмитро Лазуткін, Іван Кулінський, Тетяна Ковалевич, Олександра Ткаченко, Антон Полунін, Володимир Жбанков, Сергій Шабуцький і Олексій Ка­щеєв, презентували свої вірші на печальну тему. Таке витримає не кожен. Як виявилось, смерть приходить до людини у різному віці, за різних обставин і різни­ми мовами. Хоча поети-учас­ники використали у своїй пре­зентації лише дві — українську та російську. Російськомовна ведуча Тетяна Ковалевич міксу­вала виступаючих не за прин­ципом «хлопчик-дівчинка», а за принципом «єдина країна»… Не зважаючи на смертельно тала­новитих молодих літераторів, я пішла далі — шукати на голов­ному культурному фестивалі країни в україномовному Львові україномовних заходів.

Спочатку мала бути Дашвар

Третій день форуму для мене розпочався у Львівському театрі ляльок, який цьогоріч долучився до фестивалю як локація. Там було досить затишно, можна було випити кави, переглянути виставку, ролики вистав тощо. Розпочатись день мав із візиту письменниці Люко Дашвар, яка на свою презентацію… так і не прийшла. Чому? Волонтери, що пантрували на локації, не знали, а організатори глядачам не по­яснили. Утім, хоча низка заходів на цій локації і почалась з «лож­ки дьогтю», все інше пройшло як по маслу. Спочатку відомий сучасний український письмен­ник Юрій Андрухович презенту­вав свого колегу Андрія Любку, який своєю чергою презентував новий роман «Твій погляд, Чіо-Чіо-сан». Плідна розмова між письменниками з двома потуж­ними голосами та харизмами підштовхнула глядачів, з одного боку, вистояти чергу, щоб взяти автограф у Любки, а з іншого — сфотографуватись з Андру­ховичем. Цікаво, що останній не відмовив у цьому нікому, ба навіть записав відеопривітання для чоловіка жіночки-шануваль­ниці. Книги розійшлися як гарячі пиріжки…

Наступною подією, яка підга­няла завершитись першу, була презентація нової книги Юрія Винничука «Сестри крові». На цей раз модерував Любка. Го­ворили не тільки про новий ро­ман, а й про творчість пана Юрія в контексті сучасної української літератури та про його особливу любов до Львова, про який він, очевидно, не може не писати.

Після цього я потрапила на презентацію «Антології молодої української поезії ІІІ тисячоліт­тя», керманичем якої був Іван Малкович. Добирати вірші для цієї книги Малковичу допомагав викладач, поет Мирослав Лаюк. Він відібрав 140 поезій, з яких пан Іван лишив вполовину мен­ше. Лазуткін Дмитро, Сливин­ський Остап, Малкович Тарас, Коцарев Олег, Горобчук Богдан-Олег, Лаюк Мирослав — це да­леко не повний список імен тих, кого можна направду назвати передовими поетами сьогоден­ня. Цей список доповнює й Ан­дрій Любка.

Завершив той, хто розпочав

Далі за програмою була роз­мова про заборонені форми любові і метафізику покаран­ня в романі Юрія Андруховича «Коханці Юстиції». Над цим ро­маном автор працював 27 ро­ків. Різні оповідання, які згодом були об’єднані одним сюжетом і стали романом, як пише автор у передмові, потребують екрані­зації. Юрій Андрухович на фо­румі виступав у різних аспектах: як модератор і ведучий, як пись­менник та як артист. Саме на форумі був завершальний ви­ступ Юрія Андруховича з поль­ським гуртом «Карбідо», який відбувся під час нічного заходу «Ніч поезії та музики Non-stop».

Оскільки на Book Forum ко­жен приїхав по своє, то так само по-своєму для кожного він і за­вершився. Попри дописи у Фей­сбуці братів Капранових про те, як мало цього року людей, форум відбувся й вчергове під­твердив — українське книгови­давництво не просто існує, воно конкурує, розвивається та наби­рає обертів. А форум — ще одне підтвердження цього.