Незвичне інтерв’ю з Владикою
Це було перед Різдвом Христовим 2002 року. Отримав доручення зробити інтерв’ю з Владикою Любомиром Гузаром невдовзі після того, як його обрали Архієпископом Львівським та главою УГКЦ. Господар Митрополичих палат у Львові призначив мені аудієнцію на другий день після дзвінка у прес-службу єпархіального управління.
То була велика розмова. Та особливо врізалася у пам’ять відповідь на запитання, чи Владика переймається змістом проповідей (по народному - “казань”) у наших церквах? Відповів, що дуже навіть переймається і у більшості випадків незадоволений. “Наші священики або нічого не читають з художньої літератури, або читають зовсім мало, не стежать за подіями, які відбуваються в Україні і світі, тому далеко не всі пов’язують свої проповіді з реальним повсякденним життям людей”. Не всім така відповідь сподобалася. На одній із нарад у Митрополичих палатах наразився на критику настоятелів деяких львівських церков. Мовляв, Владико, навіщо так критично оцінили служителів культу, адже це принижує наш авторитет в очах мирян... Про це мені розповів знайомий священик. 10 вересня 2013 року у Львівській політехніці зустрічався з колективом новий Глава УГКЦ Святослав Шевчук. Він висловив думку, дуже близьку до тієї, яку значно раніше висловлював Владика Любомир. “Миряни повинні вимагати від священиків більш якісних проповідей...”
Під час інтерв’ю я також запитав, чи то правда, що священики п’ють тільки церковне вино “Кагор”? У відповідь почув: “За всіх не знаю, а я п’ю все, що мені наливають...”
Про життя, філософські, морально-етичні погляди Любомира Гузара я багато почув від свого доброго приятеля, професора-онколога Бориса Білинського. Він, Юрій Шухевич і Любомир Гузар у роки німецької окупації Львова вчилися в одному класі гімназії. Ніхто з них не був “пай-хлопчиком”. Попри війну, як і всі хлопчики, розважалися, бешкетували... Нещодавно за порадою Бориса Тарасовича подивився документальний фільм “Сходи Якова”, у якому веде неквапливу бесіду ця “свята трійця” - Гузар, Шухевич, Білинський. Борис Білинський з гіркотою зауважив: “З нас трьох тільки я міг подивитися цей фільм..”. Мав на увазі, що останнім часом Владика, як і Юрій Шухевич, вже нічого не бачив. Не бачив, але кожною клітинкою відчував і розумів Бога і Україну...
