Американські українці, захистіть Україну!

З вини Дональда Трампа і виборців, які за нього проголосували, донедавна вельми дружні до України Сполучені Штати перетворюються на, страшно сказати, недругів. На шевченківських часів поміщика, який сприймає українців, як кріпаків. Що не день - нагинають усе нижче і нижче. Того дивись, скоро почнуть бити нас різками…

Чого лише вартий свіжий кульбіт Вашингтона - запропонований США проєкт резолюції ООН до третіх роковин російсько-української війни, який майже скалькований із кремлівських методичок. У ній уже говорять не про війну, а про «конфлікт». Не згадують про агресора і його страшенні злодіяння, зокрема, про загарбані ним українські землі, вбивства, тортури, антиукраїнський психоз. Там немає ні слова про територіальну цілісність України, про цинічне нехтування з боку росії основ міжнародного права і демократії. Більше того, американська сторона, як того і хоче путін, закликає усунути «першопричини» цього «конфлікту». А ми пам‘ятаємо, що під ними має на увазі москва. Завжди перебуваючи в обструкції до Вашингтона, вона цього разу готова підписатися під дивною американською резолюцією. Вчорашні вороги стали партнерами?

Нинішній господар Білого Дому поводиться як світовий рейдер, шантажист. Всякими способами змушує нас підписати кабальну угоду про корисні копалини. Інакше… Для початку погрожує відімкнути ЗСУ Інтернет-мережу Starlink (до неї пряме відношення має друг Трампа - Ілон Маск). А без цього супутникового зв‘язку наші справи на фронті були б зовсім кепськими…

Що не день, нова американська адміністрація робить щораз більше принизливих випадів у бік України. Ледь не вважає нас винними у цій війні і закликає покірно опустити руки перед ворогом, стати на коліна. Маніпулює цифрами, фактами. І все - на користь ворога! А у кремлі лише потирають руки - таке щастя їм навіть не снилося.

Хотів би я подивитися в очі тим нашим «спецам», які твердили, що не варто сприймати за чисту монету популістську передвиборчу риторику Трампа. Мовляв, як тільки він займе Овальний кабінет, все буде по-іншому: наступного ж дня після присяги так обкладе росію санкціями, що путін на колінах благатиме помилування і швидко припинить війну в Україні. Виходить з точністю до навпаки: Трамп фактично узаконює часткове захоплення України, закликає змиритися із цим. Принижує жертву і покриває агресора, симпатизує йому, робить реверанси.

Такі волюнтаристські дії Трампа найбільше шокували Європу. Бо він, по суті, залишає її наодинці з хижацькою росією. Європейські уряди спішно розробляють тактику протидій у цих надзвичайних умовах. Хочеться, щоб тверезий, прагматичний підхід у ситуації, що склалася, обрало і керівництво України. Воно повинно усвідомити, що «5-6 ключових менеджерів», на яких молиться Зеленський, скомпрометували себе. Тому до розв‘язання проблеми слід було би підключити справжніх державників, визнаних авторитетів, яких чомусь вперто ігнорують. Кажу про Володимира Горбуліна, Володимира Огризка, Валерія Чалого, Лану Зеркаль, Михайла Гончара - які мають що сказати і у безпековій, і в енергоресурсній політиці.

Мені здається, що через «роботу ліктями» Трампа зараз у «стані гроггі» (у боксі він виникає після нокаутуючого удару) перебуває не тільки керівництво України, а й українська діаспора у Штатах. Наших братів живе там і працює чимало. Від них також багато у чому залежить політика США щодо України. Ми пам‘ятаємо, як американські українці виходили на мітинги протесту на початку російської агресії, як вони вимагали від своїх парламентаріїв, першою чергою, від республіканців виділити 61 млрд допомоги для України. Є гостра потреба впливати на американський уряд і зараз. Пишіть, телефонуйте, пікетуйте Білий дім - щоб він не здав-продав України.

Бачу, як активно цим питанням переймається Український Конгресовий Комітет Америки, зокрема, друг «Високого Замку» - лікар-реабілітолог із Нью-Джерсі, член Республіканської партії США Михайло Левко. Але їхнього голосу замало. Американські українці мають так дружно виступити за Україну, щоб про цю подію написали на перших шпальтах заокеанських медіа. Треба робити це негайно. Якщо зволікати - хтозна, чи вдасться зберегти Україну такою, про яку ми так довго мріяли, якою ми її робили, якою її любить та ж діаспора. Якщо путін із Трампом розшматують Україну, куди ж ви, шановні, тоді приїдете у гості? Ваші постфактумні сльози тоді будуть ні до чого…