Закінчився бал, згасли суфіти...

Балет “Лебедине озеро” у постановках різних театрів бачила по телевізору багато разів, але жодного разу - “наживо”.  На закриття сезону у Львівському національному театрі опери і балеті імені Соломії Крушельницької  мені випала така нагода (на фото сцена з вистави). 

Біля входу до театру - море народу. Думала, гарна погода, от люди й відпочивають собі ввечері у центрі. І була приємно вражена, що у Львові живе дуже багато справжніх шанувальників мистецтва. Все-таки недаремно і не для красивого слівця Львів називають культурною столицею. Поки чекала подругу, до мене кілька разів підходили і запитували, чи не маю часом зайвого квиточка. 

Але, як виявилося, не тільки львів’яни є шанувальниками опери. Біля входу до театру — багато туристів. Біля каси стала свідком, як один поляк мало не на колінах благав касирку продати йому квиток. “Нема квитків, прошу пана, - відповідала пані у маленькому віконечку. - Вже приходьте у новому сезоні”. Поляк казав, що заплатить подвійну вартість, але касирка лише розводила руками, мовляв, нічим не може йому допомогти. 

У тому, що квитки давно розпродані, переконалася,  коли зайшла до залу. У партері всі місця були зайняті, у проходах стояло багато приставних стільців і кілька лав. Ложі і балкони — заповнені вщерть.  А з найвищого, третього, балкона лише голови стирчали... В Опері -  переаншлаг.  Складалося враження, що народ вирішив в останній день хлипнути ковток театрального повітря. Але, як запевнила мене керівник літературно-драматургічної частини Надія Труш, на усі вистави у Львівській опері квитки розкуповують заздалегідь. 

Йдуть на виставу, як на свято. Жінки у сукнях або класичних брючних костюмах, з макіяжем і зачісками, чоловіки — в елегантних штанах і сорочках, дехто й при краватці. У джинсах і з рюкзачками за плечима у залі не було навіть туристів. 

Коли згасло світло і зазвучали перші акорди “Лебединого озера” Петра Чайковського, у залі запанувала мертва тиша. Ніхто не шелестів обгортками від цукерок, не хрумтів поп-корном і не клацав фотоапаратами. На диво, жодного разу не задзвонив мобільний. Усі насалоджувалися чудовою музикою, високопрофесійним балетом, бездоганним виконанням перших партій Одетти-Одилії (Ярина Котис) і принца Зігфріда (Олексій Потьомкін). 

Балет на три дії пролетів, як одна мить. Публіка довго аплодувала виконавцям і оркестру. Лаштунки кілька разів опускали і підіймали знову... Ніхто не поспішав прощатися з артистами, йти зі свята і покидати стіни театру.

Воно й не дивно, бо Львівський оперний — єдиний серед музичних театрів України, що входить до престижної міжнародної асоціації Opera Europa. Наступного сезону прийматиме у себе гостей весняної конференції цієї асоціації, яка налічує 160 театрів із 40 країн Європи. Попередні зустрічі відбувалися в оперних театрах Лондона, Барселони, Ліона та Амстердама…

Фото автора