«Ляпнув», не подумавши?..

Заява Кваснєвського про те, що Україна має відмовитись від мрії стати членом НАТО, заохочує Росію до подальшої агресії


Пан Олександр Кваснєвський, президент Польщі у 1995-2005 роках, нещодавно мав промову у Фонді Кербера у Варшаві. “Україні варто відмовитися від своєї мрії стати членом НАТО. Так само не варто зараз говорити про досягнення мети стати повноправним членом ЄС,” - сказав президент країни, яку німецькомовні держави і Росія ділили між собою щонайменше чотири рази, починаючи з першого розподілу Польщі у 1772 році. Польський сейм ратифікував розподіл польських земель між іноземними державами 30 вересня 1773 року. Щоправда, панові Кваснєвському пощастило, що він народився на два століття пізніше, і йому не довелося ставити свій підпис на цьому прикрому документі.

Сьогодні wojsko polskie zmoto­ry­zowane, wszyscy na rowerach має допомогу у вигляді П’ятої статті Вашингтонського договору НАТО, згідно з якою американські, канадські, французькі і британські солдати і офіцери будуть гинути разом з поляками, - якщо Росія знову захоче реалізувати свої “законні” права на польські землі. Ми не заздримо, ми вітаємо наших польських сусідів.

Отже, з точки зору пана Кваснєвського, українські солдати і офіцери мають гинути самостійно на українсько-російському фронті, і в цьому аспекті він повністю визнає самостійність і самодостатність Української держави. Про те, що його заява, по суті, визнає Україну сферою впливу Росії і заохочує її до подальшої агресії, пан президент, мабуть, не подумав. Не подумав він і про те, що коли російські війська будуть стояти біля Перемишля, то цілком можливо, що французько-британські війська нададуть Польщі таку саму допомогу, як у 1939 році…

Щодо членства України в ЄС, то тут пан Кваснєвський подумав краще. На сьогодні Польща є одним з найбільших реципієнтів фінансової допомоги ЄС, в першу чергу, сільськогосподарських субсидій, а також різноманітних програм допомоги ЄС в інфраструктурних проектах і розвитку регіонів. Якщо така велика сільськогосподарська країна, як Україна, з недорозвинутою інфраструктурою і проблемами місцевих бюджетів, приєднається до ЄС і, відповідно, отримає права на допомогу, то Польща може не отримати всіх обіцяних фондів. Особливо тепер, після того як Британія припинить свої фінансові внески до бюджету ЄС.

Дуже хотілося б, щоби у своїх подальших заявах законодавці, посадовці і публічні особи наших сусідів розглядали ситуацію не з точки зору суто польських егоїстичних інтересів,а з позицій зміцнення миру і процвітання всіх народів Європи. Врешті-решт, у цьому полягає найвищий інтерес наступних генерацій поляків.