Навіщо бути читачем у чотирьох бібліотеках одночасно?

Пане Президенте, вам листа від дітей-книголюбів! Прочитайте його. На сайті Форуму видавців.

Це звернення від переможців Всеукраїнського конкурсу дитячого читання «Книгоманія» з двадцяти однієї області України. Радію, що у післяфорумному вирі подій не загубилася ідея відіслати цього листа керівнику держави. Звернутися до Петра Порошенка ми вирішили під час дитячого Форуму на зустрічі в бібліотеці. “Ми зрозуміли, спілкуючись між собою, з письменниками та видавцями, - йдеться в листі, - що лише небагатьом із нас пощастило мати бібліотеки з наповненими фондами. А ми хочемо читати! Хочемо мати у бібліотеках наших сіл та міст хоча б по одному примірнику усіх новинок від українських видавництв”. Тридцять вісім дітей поставили свої підписи - читачі з Іршави, Хорола, Здолбунова, Каховки, Татарбунара, Великих Гаїв, Жденієва, Опіхова, Вознесенська, Мирного, Малина, Конотопа, Гончарівки, Озерян, Олександрії, Новопскова, Лища та інших сіл, містечок та міст України.

Під час тієї розмови у бібліотеці юні читачі, переможці “Книгоманії”, розповідали, що читають. З’ясувалося, що про багатьох письменників і про резонансні новинки вони лише чули. “А хто читав таку-то книжку?” - запитую. Одна-дві руки. “А книжки такого-то письменника?”. Та сама картина. “Чому?” - “А цих книжок немає в наших бібліотеках!”. 

“Я тому й записана одразу в чотирьох бібліотеках”, - пояснила мені одна дівчинка. В усіх, які є в її містечку, - щоб мати можливість читати сучасні книжки. Тоді ймовірність взяти до рук бажане видання зростає учетверо.

Кілька років тому ми їздили сільськими бібліотеками, розвозили книжки, якими ділилися люди зі своїх домашніх бібліо­тек. Бачила, наскільки є бідними фонди сільських книгозбірень. І минулого року побували у дитячих бібліотеках сіл та містечок разом із “Видавництвом Старого Лева”. Привозили книжки, спілкувалися з дітьми, вони нам показували, що мають на полицях — старі книжки і дуже мало сучасного. Як можна було полюбити читати за таких умов? Тому й з’явилася спонтанна ідея написати листа-звернення до президента України з проханням поповнити дитячі бібліотеки сучасними книжками. Хоча б по одному примірнику. 

Щойно повернулась зі сходу України, з Краматорська та Костянтинівки, там книжкова спрага ще більше відчувається, ніж будь-де. У Костянтинівці, скажімо, жодної книгарні. І в цих умовах цікавість до читання ще дивом не знищена остаточно. Але скільки небайдужі не намагаються суттєво вплинути на стан бібліотечних фондів, їм це не вдається. Сильнішим за гучний хор дорослих голосів може бути хіба що голос дитини. Та чи почують його?