Від «Мойсея» – до «Фарбованого Лиса»
Будучи геніальним письменником, філософом, перекладачем, активним громадським діячем, Іван Франко знаходив у своєму житті та творчості місце і для природи.
Класик світового краснописьменства Іван Франко, в активі якого понад 50 томів “серйозної” літератури, вражав і не перестає дивувати сучасників своєю приземленістю. Великий Каменяр, який подарував нам знамениті “Борислав сміється”, “Мойсей”, “Украдене щастя”, “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”, як мало хто, умів бути органічною молекулою рідної землі. Його любов до батьківщини була безмірною і проявлялася у найменшому. У тому числі - у синівському ставленні до природи...
Один з ранніх творів Івана Яковича - “Грицева шкільна наука”, в якому письменник образно змальовує побутові картинки з життя галицького села. Жалюгідний стан тогочасної бідноти письменник майстерно передає через звичайних... гусей, яких, замість того, щоб вчитися у школі, змушений пасти сільський хлопчина.
А згадайте: одна з найбільш мелодраматичних новел Франка має “пташину” назву - “Сойчине крило”...
Значну частину творчості Франка займає література для дітей. Зокрема, низка його повчальних казок, де головні герої — звірі. Ось деякі з цих творів: “Осел і Лев”, “Лисичка і Журавель”, “Лисичка і Рак”, “Лис і Дрозд”, “Заєць і Їжак”, “Кролик і Ведмідь”, “Ворона і Гадюка”, “Вовк, Лисиця і Осел”, “Лисичка-черничка”, “Мурко й Бурко”, “Лисичка-кума”, “Війна між Псом і Вовком”, “Фарбований Лис”, “Ворони і Сови”, “Як синиця хотіла море спалити”. Ці твори не могла написати людина, байдужа до фауни.
З природою Іван Франко був на ти. Відомо, що серед з його улюблених занять — риболовля і збирання грибів. У вільну хвилину письменник плів сіті для окунців. Частенько їздив на Дністер і, закотивши штани, піскурів у його водах ловив руками. Особливо полюбляв полювати за пстругами (карпатською фореллю).
Дослідники творчості Івана Франка Богдан Тихолоз і Галина Чоп зазначають, що у львівській оселі письменника був справжній зоопарк.
“Десь з-під дивана, - пишуть вони, - вилазила черепаха, хатою ходив бузько зі зламаним крилом, а долівкою плигали жаби, яких хлопчаки спіймали для того, щоб нагодувати бузька. А в кутках іще й морські свинки хрумали капусту. І в цьому всьому Франко, тримаючи дітей на руках, навіть якось умудрявся писати свої геніальні твори.
Сам письменник дуже любив тварин. У підвалі свого особняка на вул. Понінського Франко тримав кроликів. Але найбільше любив собак, яких у нього було кілька. Франкові собаки манерами не вирізнялися і любили гавкати тоді, коли їм заманеться. Відомий сусід Франка, Михайло Грушевський, неодноразово скаржився письменнику на його невихованих домашніх улюбленців, які не давали ночами поважному професору ані спати, ані працювати. Часто, як згадує донька поета, їхня оселя нагадувала «звірячу клініку» з покаліченими тваринами, яких Франки підбирали на вулиці і лікували вдома...”.
