Школа хабарництва

Уже місяць міжнародна організація Transparency International приймає звернення від українців про випадки корупції. Гадаєте, найбільше скаржаться на корупцію у сфері державних закупівель чи в судах? Нічого подібного.


Кожне третє повідомлення про корупцію стосується сфери освіти! Повідомляли також про корупцію при вирішенні земельних питань (10%), у судових та правоохоронних органах (10%), про адміністративну корупцію у сфері бізнесу та охорони здоров’я (10%). Ще 5% викривачів надали інформацію про корупційні зловживання в міністерствах, стільки ж про злочини на державних і приватних підприємствах. 

Насправді нічого дивного у такій статистиці немає. Так, масштаби корупції у міністерствах чи при державних закупівлях величезні. Але хто з нас безпосередньо з цим стикався? Одиниці. А хто з нас може чесно заявити, що жодного разу не давав хабара лікарю чи вчителю? Дані Transparency International показують, що саме за корупцію у сфері освіти треба взятись у першу чергу. І справа навіть не у масштабах корупції у цій сфері, а в тому, що саме заклади освіти вчать нас давати хабарі ще з садочка. Платити у кишеню доводиться за влаштування дитини у садок, потім за хороші оцінки в атестаті, потім за вступ до вузу, далі — від сесії до сесії. Потім — захист диплома та аспірантура... І що на “вищий щабель”, тим ставки більші. Згідно з повідомленнями викривачів, на сьогодні “благодійні внески” в дитячі садки — 50-1000 грн. (у деяких випадках і 500 у. о.), вступні іспити у вузі коштують від 6000 грн., продаж дипломних робіт у вузах — 1000 грн., вартість одного модуля в регіональному вузі — 150-350 грн., вартість сесії в технікумі — 2000 грн., вступ до магістратури відомого вузу, який готує юристів і правоохоронців, — $ 1000-1500. 

Окрема тема — навчання у медичному університеті. Люди платять шалені суми за те, щоб вступити (і закінчити) медуніверситет, а потім йдуть на 2,5 тисячі гривень зарплати. Звичайно, вони хочуть відбити вкладене. Людина, яка звикла давати хабара, не бачить нічого поганого в тому, аби того хабара отримати. Фактично, кожен з нас — потенційний хабарник. Просто можливість реалізуватись не кожен має. Тому нема чого дивуватись, що у владі в нас самі хабарники. Адже на гору видряпуються найздібніші. І ані Антикорупційне бюро, ані державні програми боротьби з корупцією не зможуть її побороти, поки кожен з нас не почне боротись з дрібною побутовою корупцією — починаючи з коробки цукерок за хорошу оцінку і 100 гривень за прийом лікарю.