«Незламна» чи «Битва за Севастополь»?

У профінансованому Україною фільмі головні ролі дістались росіянам

Днями у Львові презентували українсько-російський фільм «Незламна». Це реальна історія про Людмилу Павличенко, уродженку Білої Церкви, яка добровольцем пішла на Другу світову війну і стала одним із найкращих радянських снайперів. Бюджет фільму — 5 мільйонів доларів. Україна профінансувала 79% цієї суми (33% виділило Держкіно і 46% надали приватні особи). Попри незначну частку російських коштів, задіяних у фільмі, головні ролі дістались саме росіянам.

Український режисер Сергій Мокрицький почав роботу над проектом 2012 року. В основі біографічної кінострічки — розповідь про 25-річну жінку-снайпера, на бойовому рахунку якої 309 убитих. Незвичайна історія Героя Радянського Союзу Людмили Павличенко, котра у складі Чапаєвської дивізії брала участь в обороні Одеси і Севастополя, побувала на прийомі в президента США Франкліна Рузвельта і товаришувала з першою леді Америки, припала до душі Державному агентству України з питань кіно. Саме «Незламну» визнали переможцем щорічного конкурсу кінопроектів.

Головні ролі у фільмі дістались російським акторам: Людмилу Павличенко зіграла Юлія Пересильд (на фото), її коханого — Євген Циганов, а військового лікаря — Микита Тарасов. Українцям Віталію Лінецькому та Поліні Пахомовій «залишили» персонажів другого плану.

У прокаті фільм матиме дві назви. Українські глядачі дивитимуться «Незламну», а в Росії стрічка називатиметься «Битва за Севастополь». Продюсери зазначають, що політичного підтексту у такому рішенні немає — лише комерційний. Російський глядач сьогодні налаштований на ура-патріотичне кіно, тож історію героїчної радянської жінки увагою не обділить... Щоправда, битви за Севастополь у фільмі небагато. Мокрицький акцентує на почуттях жінки, якій доводиться переживати усі жахіття війни.

За словами творців фільму, картина має антивоєнне спрямування. Однак після перегляду фільму відрази до війни немає. Американська стрічка «Врятувати рядового Раяна» за 20 хвилин перегляду зробить з глядача пацифіста, «Незламній» така перспектива не світить. Психологію головної героїні розкрити теж не вдалося. Холоднокровно вбити понад три сотні люду («...хоч це й фашисти!») важкувато навіть чоловікові...

Чимало зауважень у глядачів після перегляду було й до звукового ряду кінострічки. Україн­ська озвучка ріже вуха. Одразу помітно, що фільм знімали російською мовою. «Українськість» творці фільму намагались компенсувати саундтреком у виконанні «Океану Ельзи». Однак пісня «Обійми», коли героїня виносить на собі із замінованого поля смертельно пораненого коханого, звучить не надто вдало. Після показу пролунали невпевнені оплески і думки про те, що з українського у «Незламній» — хіба що гроші й пісні.