Не жіноча це справа – «мажоритарка»...

На списки новоспечених нардепів можна подивитися також із гендерної точки зору.

Американські дослідники довели: найбільш працездатним є той колектив, у якому кількість працівників однієї статі (без різниці, чоловіків чи жінок) не перевищує 70%. На жаль, гендерний аналіз складу нової Верховної Ради особливих надій на її ефективність не вселяє. Із 421 обраного депутата аж 374, тобто майже 89%, є чоловіками. Представниць прекрасної статі лише трохи більше 11%. До 30%, необхідних згідно з розрахунками американців, іще дуже далеко...

У партійних списках ситуація не настільки плачевна. Чемпіоном із гендерної рівності є “Самопоміч”, 11 із 32 обраних депутатів якої є жінками. Це аж 34,37%! “Батьківщина” завела в Раду по списках понад 23% жінок (4 з 17 депутатів), Блок Петра Порошенка і “Народний фронт” по 19% (12 з 64, 12 з 63), Радикальна партія — понад 13% (3 з 22), Опозиційний блок — 11% (3 з 37 депутатів). У цілому з 225 депутатів, обраних за партійними списками, представниць прекрасної статі 45. Це рівно 20%. Якби за списками обирався весь склад Верховної Ради, то, ймовірно, цей український парламент став би з точки зору гендерної рівності більш-менш урівноваженим.

Але усю картину зіпсувала “мажоритарка”. Тут бачимо абсолютне чоловіче царство... Серед 196 депутатів, обраних у мажоритарних округах, жінок лише... дві. Приємно, що обидві, Оксана Юринець і Ірина Подоляк, стали депутатами у Львові... Але двоє — це лише один відсоток від усіх обраних на “мажоритарці” депутатів. Як наслідок, попри певний прогрес у партійних списках, нова Рада є з точки зору гендерної рівності глибоко “дрімучою”. Абсолютно не європейською.

Чому ж представниці прекрасної статі не перемагають на “мажоритарці”? В українських умовах такі вибори є насамперед змаганням гаманців. Іншими словами, переможці виборів просто купують мажоритарні округи. Купують по-різному. Десь концертами популярних заїжджих артистів, десь потужною рекламною кампанією. А десь — примітивною “гречкою”... Так чи інакше, на те, щоб “удобрити” округ, потрібні великі гроші. Багатих людей у нас більше серед чоловіків (екс-урядовців, чиновників, бізнесменів), от вони й окупували “мажоритарку”.

Інша можлива причина поразок жінок-кандидаток на “мажоритарці” — недовіра до них виборців-чоловіків. Мовляв, куди баба лізе, хай сидить удома і варить борщ. Феміністки називають такий підхід чоловічим шовінізмом... Утім, не виключено також, що не дуже рвуться віддати голос за кандидатів у спідницях і виборці-жінки. Такі собі жіночі ревнощі: я тут ледве собі раду даю, розриваюсь між сім’єю і двома роботами, — а ця до Верховної Ради преться...