При чому ЄС до російського газу для України?
1 жовтня 2014 року було оголошено, що 3 жовтня у Брюсселі відбудеться двостороння зустріч Україна – ЄС з питань російського газу для України. Загалом, не зрозуміло як це може ЄС говорити про російський газ для України (а наші представники щось слухати) в час, коли має місце агресія РФ до нашої держави.
Добре, що ЄС була присутня на трьохсторонніх газових переговорах. Там вона, треба сподіватися, — грала роль свідка. Але яка її роль у двосторонніх? Чи можна собі уявити, що Україна присутня, скажімо при переговорах РФ з Німеччиною чи Словаччиною щодо російського газу цим країнам ? І німці, і словаки, і будь-хто інший не сіли б за стіл переговорів з будь-ким в присутності будь-якого свідка. Виходить, що ми, українці, беручи свідків на переговори, апріорі визнаємо, що ми гірші, не самодостатні, не повноцінні?!
Було би логічно, якби з ЄС говорилося про політичну підтримку газу для України неросійського походження. І то такі розмови мали б бути утаємниченими. А тепер? Навіть у повідомленнях для ЗМІ підкреслено, що йдеться саме про російський газ!
Звичайно, все це не слід сприймати як претензія до ЄС. Можливо, їй треба навіть подякувати за не байдужість. Але чи варто Україні так принижуватись?!
Невже не зрозуміло, що Москва «відпрацьовує» систему «газового тиску» на наших західних партнерів, аби мати, принаймні в готовності, важелі вливу на Україну через посередників і в інших галузях. Зоукрема, можна очікувати «нафтового тиску». Адже якісні нафтопродукти (бензин і дизель) ми імпортуємо здебільшого з Білорусі, Румунії, Польщі. На ці НПЗ поставляється російська нафта. А що будемо робити, якщо росіяни, як і з газом, обмежать поставки нафти білорусам, румунам чи полякам за умовою не відвантажувати нафтопродукти Україні? Чим замістимо 7 мільйонів тонн? Як це вплине на соціальний спокій в нашій державі? Це питання, на жаль, за рік ніхто не вирішить. Якою б не була зовнішня політична підтримка. Це не газ, через дефіцит якого в оселях українців може стати всього лише холодніше, а в олігархів забракне сировини (звичайно, з усіма негативними наслідками), але колапсу держави не буде.
І таких важелів, на жаль, Кремль має багато.
Може про це варто говорити з ЄС. Може нам варто готуватися наперед до можливих «витівок» сусіда. Чи далі будемо щиро вірити байкам про «братские народы»?
