Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

З ким Порошенко люльку миру хоче розкурювати?!

За два тижні на президентській посаді Петро Порошенко вже на пів-Нобелівської премії миру миротворчих промов наговорив. Ось тільки чудесного зцілення Донбасу від війни це не наблизило.

Критики накинулися на президента зі словесними стусанами: мовляв, менше розмов — більше діла. Ті ж, хто увірував у спасительство Порошенка, усе ще сподіваються на чудодійний результат від запропонованого Гарантом «мирного плану». Хто більші оптимісти — критики чи «віруючі», розсудить час. Головне, щоб миротворча пауза, на яку налаштований президент, не обійшлася Україні більшою кров’ю, аніж перехід до радикальніших дій.

У війни — свої правила. Дай Боже, щоб головнокомандувачу Порошенкові вдалося переграти їх на мирний лад. «План почнеться з мого наказу про одностороннє припинення вогню (після того, мовляв, як буде перекритий державний кордон, щоб навала російських диверсантів і найманців не скористалася моментом. — «ВЗ»), — заявив Порошенко. — Чекаємо, що одразу після цього відбудеться роззброєння військових формувань, наведення порядку. Очікуємо, будуть звільнені захоплені будівлі і заручники».

Є серед пунктів президентського плану і для парламенту завдання: внесення змін до Конституції для забезпечення децентралізації влади. Це, мовляв, мало б вгамувати «відокремленські» настрої на сході.

Усе ніби логічно. Ось тільки залишається велике «але»: чи потрібне умиротворення на Донбасі Кремлю? Відповідь очевидна — ні. Тоді інше питання: чи варто розкурювати люльку миру з тим, хто, демонструючи вам простягнуту руку, в іншій зв’язку динаміту тримає? Варіантів два. Або, розпалюючи люльку, сподіваєтеся бікфордів шнур до динаміту підпалити, щоб противника на шматки розірвало. Або ж впевнені, що той, у чиїх руках вибухівка, блефує.

Чи блефує Путін, брязкаючи перед нашим носом зброєю (лише поблизу Калуги 15-кілометрова колона з бронетехніки стоїть) і висипавши під кордон армію «зелених чоловічків»? Коли Донеччину топчуть не лише «прихватизовані» у Криму (з українських військових частин) БТРи, а й російські танки, віднікування від загрози масштабнішого військового вторгнення з боку Росії більше схоже на самонавіювання.

Порошенко з Путіним мирний план телефоном обговорюють, а наступного дня Рада нацбезу звітує, що Росія продовжує стягувати військову техніку поблизу українського кордону та перекидати зброю і бригади «кадировців» у Крим.

Тут ще й газогін на Полтавщині рвонуло. Свідчення місцевих жителів і в’їдлива заява «Газпрому» (готуйтеся, мовляв, ваші зношені газопроводи і далі рватиме) наштовхують на роздуми, від яких лячно робиться. А якщо завтра, не приведи Господи, не газопровід вибухне, а атомна станція? Чи у водогоні, який питну воду забезпечує, смертельно отруйні речовини диверсійним вітром навіє.

Проти диверсантів обіцяють на кордоні з Росією «стіну Коломойського» звести? Задум хороший. Ось тільки поки цей «розділ» будуватимуть (на реалізацію не менше п’яти місяців потрібно), скільки ще стратегічних об’єктів, які досі належно не охороняються, ризикують у повітря злетіти.

Та й від заяв, що стіну зводитимуть за бюджетні кошти (хоча спершу йшлося про фінансування з фонду Коломойського), тривогою віє. Чи не перетвориться усе на чергову велику аферу з підтасованими під «потрібні» компанії тендерами і дерибаном державних мільярдів? Хоч і живемо по-новому, але звички у чиновників ще старі.

Без чисток у прикордонній службі стіна на кордоні лише дорогою декорацією буде. Височітиме собі грізно, а диверсанти та найманці і далі безперешкодно валитимуть через перевірені точки, на яких — свої люди. Від пригодованих російськими спецслужбами запроданців, якими наші силові органи нафаршировані, «стіною Коломойського» теж не відділишся.

То, може, план президента з іншого варто було б почати? Хоча б із невідкладної відставки голови Держприкордонслужби Литвина (рапорт під тиском майданівців він ще минулого тижня написав, а президент мовчить).

Схожі новини