Грузія, Україна... Хто наступний?
Із великої хмари — малий дощ. Страшні санкції, якими лякав покарати Путіна Захід, виявилися зовсім не страшними. НАТО призупинило з Росією військово-технічну співпрацю (натомість обіцяє розширити її з Україною) і спільну програму зі знищення сирійської хімічної зброї.
США запровадили візові санкції проти посадовців Росії і Криму, персонально відповідальних за агресію проти України в Криму й сепаратистські дії. Євросоюз, як повідомляли вчора ввечері з Брюсселя кореспонденти західних ЗМІ, на своєму екстреному саміті також міг запровадити санкції проти Кремля. А саме: призупинення переговорів щодо лібералізації візового режиму і нової торговельної угоди, призупинення підготовки до саміту “великої вісімки” у Сочі. Можливо, ЄС також пригрозив Росії візовими санкціями на кшталт американських... І це все.
Путін вважає теперішніх президента США і лідерів Євросоюзу бездарними політичними імпотентами — і має цілковиту рацію. Якби вони такими не були, хіба дозволили би Путіну 2008 року відкусити території у Грузії? Тоді поговорили-побалакали, пожурили Путіна — і на тому ся скінчило. Ще й зробили у всьому винним екс-президента Грузії Саакашвілі... Що робить агресор, коли його злочинні дії залишаються непокараними? Звичайно, знову вдається до агресії!
Йдеться не про те, що НАТО мусить за нас воювати — Україна не член Альянсу (насамперед завдяки твердій “антивоєнній” позиції мільйонів ідіотів, які, на нещастя України, в ній живуть). Та й небезпечно це, з ядерною державою воювати... Але застосувати дієві економічні санкції той же Євросоюз теоретично міг би.
За бажання російський газ можна замінити скрапленим — близькосхідним і американським (для цього треба створити зону вільної торгівлі ЄС-США). Завдання не одного дня, але, принаймні, погроза такою можливістю була б дієвішою, ніж візовими санкціями... Однак Німеччина злазити з російської газової голки наразі не планує. Німецька господарка не може дозволити собі втратити багатий російський ринок. Ну хто ще, крім розбещених потоком нафтогазових грошей росіян, купить у німців стільки розкішних “Ауді”, БМВ і “Мерседесів”?.. Припустимо, до Росії все-таки застосовано жорсткі торговельні санкції, і через певний час енергетична “путіноміка” падає... Ця перспектива Євросоюз зовсім не тішить. Неадекватний лідер зубожілої Росії з ядерною “дубиною” в руках — картинка не для слабких нервами брюссельських імпотентів... Тому й продовжують політику “умиротворення” російського диктатора. Хоча й розуміють: якщо після Грузії була Україна, то після України може бути ще хтось... Білорусь? Молдова? Литва? Латвія? Естонія? Польща? Це вже як “великий і жахливий” Володимир Володимирович вирішать...
Отже, на ефективні санкції Заходу сподіватися не варто... Найбільше, що міг би зробити для Києва Європейський Союз, — це негайно підписати вже парафовану Угоду про асоціацію України і ЄС. Авжеж, це не вступ до Євросоюзу, але хоч якийсь “прихисток” для нашої держави, що бовтається у безпековому вакуумі. (НАТО вже каже “ласкаво просимо”, — але як переконати наших бовдурів, що досі вірять в “агресивний імперіалістичний блок”?). Ну і гроші будуть не зайві. Якщо, звичайно, новий уряд не “освоюватиме” імпортні кошти так само блискавично, як це робив його достроково спочилий попередник...
