Не зрадьте Майдан! Не зрадьте Небесну сотню!

Нова влада не має щонайменшого права на помилку. Інакше — “куля в лоб”... Очікування та вимоги до неї — зашкалюють. І це величезний виклик для тих, хто наважиться увійти до нового уряду.


Нервова реакція активістів Майдану на ті чи інші кандидатури на посади міністрів, які цього тижня мусувалися в пресі, цілком зрозуміла. Попікшись на Помаранчевій революції, тепер дмухають на холодне. Тоді шанс змінити країну був бездарно змарнований. Бандити, яких лідери тодішньої революції обіцяли посадити у тюрми, згодом тріумфально повернулися до влади. Українці відчували себе обдуреними та зрадженими. Оця тотальна недовіра до політиків тепер тримає людей у напрузі, не дає права розслаблятися. Люди бояться, аби плодами Революції гідності не скористалися негідники (пригадуєте цитату Бісмарка: “Революцію здійснюють романтики, а користають з неї пройдисвіти”). Саме тому так наполегливо нині звучать заклики до люстрації (від лат. lustratio— очищення через жертвопринесення). Люстрація — це заборона діячам високого рангу, які скомпрометували себе, займати посади в державному апараті, балотуватись в представницькі органи, бути суддями тощо.

Янукович не став би таким монстром, а його найближче оточення такими ненажерами, якби кожен міністр, чиновник, прокурор, суддя, податківець, правоохоронець щодня своїми діями не підживлювали цю корумповану систему. Вони не просто були вмонтовані в режим, вони були опорою диктатора.

Одні активно сприяли узурпації влади, як, наприклад, судді, прокурори, народні депутати-“регіонали”, інші пасивно, виконуючи злочинні рішення та накази. Перші мають сісти за ґрати. Другим має бути оголошена суспільна недовіра, і вони вже ніколи не повинні повернутися на державну службу. В 2005 році тодішні прибічники Януковича скиглили, що нова влада звільняє “професіоналів” з посад за “політичними ознаками”, мовляв, “помаранчеві” влаштовують політичні репресії. Політикою прикривали свої кримінальні та корупційні грішки. І тоді їм це вдалося. Ющенкові забракло політичної волі (а звідки їй було взятися?) провести хоча б поверхову люстрацію. Сьогодні деякі “регіонали”, наприклад, одіозна Олена Бондаренко, вже завели стару платівку про “переслідування за інакомислення”. Отже, люструвати поплічників режиму Януковича треба чимшвидше, поки не оговтались та не почали “качати права”.

Люстрація — це своєрідний запобіжник того, аби разом з приходом до нової влади сумнівних кадрів не повернулись і сумнівні схеми та старі принципи. Але при цьому треба обов’язково зважати на кваліфікацію і професіоналізм новопризначених чиновників. Принцип революційної доцільності в кадровому питанні також неприпустимий!

Усі ми розуміємо, що в новий уряд та на посади в регіонах не прийдуть ідеальні та бездоганні люди. Головне, щоб процес призначення був прозорий, а кандидати — не замарані у корупції, зокрема і політичній. Навіть якщо деякі кандидатури вам не сподобаються, не треба їх гудити з перших днів. Дамо новій владі шанс себе проявити. Зрештою, вони пройшли своєрідне “чистилище” Майдану і повинні розуміти, який моральний тягар беруть на себе. І якою колосальною буде відповідальність. Насамперед перед тими героями, які загинули за іншу країну.

І ще один важливий момент. Говорячи про люстрацію політиків та чиновників, ми не повинні забувати про себе. Чи готовий кожен з нас пройти таку собі самолюстрацію? І для себе встановити ті самі правила і принципи, яких вимагаємо від можновладців. На жаль, часто планку для інших піднімаємо високо, а для себе її сором’язливо опускаємо. Якщо справді хочемо побудувати справедливу, демократичну, цивілізовану державу, в якій гідно буде жити, то жорстко контролювати мусимо не лише владу, а й себе самих. Мусимо чесно платити податки, не брати і не давати хабарі, не порушувати правил дорожнього руху, не бути хамами, не “сачкувати” на роботі, допомагати нужденним... Якщо самі будемо дотримуватися певних стандартів, матимемо повне моральне право вимагати цього від інших. І такій Україні будуть казати “Слава!” у всьому світі.