«Облом» іти на вибори? Тоді «вибирають» за вас...

Події на Євромайдані відсунули вибори на п’яти проблемних округах на другий план. І готувалися до цих виборів якось непомітно, і підсумки голосування підбили поспіхом, начебто це щось неважливе...

Очевидно, прихильникам опозиції зайвий раз говорити про ці вибори не хочеться — на чотирьох із п’яти округів підтримані опозицією кандидати програли... Але говорити про вибори 15 грудня обов’язково треба! Хоча б для того, аби уникнути помилок у майбутньому.

У те, що в наскрізь “євромайданному” Києві у “самовисуванця” Пилипишина більше прихильників, ніж у “свободівця” Левченка, повірити неможливо. Та й екзит-пол показав: із величезною перевагою, аж у 17% (!) голосів, переміг Левченко. Але, за офіційними даними ЦВК, переміг Пилипишин — із різницею у понад 4% голосів... Як таке може бути? За всіма законами соціологічної науки, — ніяк. Екзит-пол може помилитися максимум на три, ну хай навіть на п’ять відсотків. Але ж тут у Левченка стало на понад 11% голосів менше, а в Пилипишина, навпаки, цих голосів на понад 10% побільшало... Логічно припустити, що на етапі підрахунку голосів Пилипишину “домалювали” голоси, використавши порожні бюлетені тих, хто не прийшов на вибори. А таких було дуже багато: явка на п’яти проблемних округах не перевищила 50 відсотків. Саме низька явка виборців і зробила можливими махінації! Ну хіба важко було відірвати задню точку від дивана й прийти на дільницю проголосувати? Десь у провінції, може, погода завадила, дороги розмило... Але у Києві яка була проблема на виборчу дільницю прийти? Наслідки кричущої безвідповідальності дуже сумні — спотворення результатів виборів.

Інша біда — масова скупка голосів. Показовим у цьому сенсі був округ на Черкащині, де “співочий” ректор Поплавський переміг опозиціонера Булатецького. Переміг по-справжньому (екзит-пол це підтвердив), але якою ціною? “Мої земляки, покірно-слухняні й продажні раби влади, — написав нардеп Анатолій Гриценко, — дружними рядами пішли на виборчі дільниці у Черкасах, аби віддати свій голос за протеже ПР пана Поплавського. Пішли відробляти отримані 200 гривень, з надією на обіцяний бонус у 150 гривень, якщо Поплавський переможе. Тисячі, десятки тисяч тупо продали свій голос... Цілими родинами продавали: батьки, старші діти, батьки батьків. Ще й черга довга стояла за отими 200 гривень”. І хто кому тут “лікар”? Таке не лікується...

Навесні 2015 року обиратимемо президента України. Вкрай важливо, аби президентські вибори були чесними й демократичними. Звісно, приїдуть тисячі міжнародних спостерігачів, буде кілька екзит-полів... Але якщо люди знову, замість іти на вибори, залишаться вдома, чесних виборів не буде! Якщо люди знову позаряться на кількасот гривень (а платитимуть, певно, більше), — про що говорити?.. Багато хто зараз звинувачує опозиціонерів. Мовляв, не знають, що робити, і ведуть кудись не туди... Але куди можна вести тих, хто готовий продаватися? І тих, що не хочуть присвятити Україні півгодини свого “дорогоцінного” часу?