Коли з писка роблять халяву…
Невдячна справа – домовлятися з українською владою, вірити їй на слово. У цьому зайвий раз переконалася Європа, слідкуючи за перебігом останніх подій навколо звільнення з в’язниці для лікування за кордоном лідера опозиції Юлії Тимошенко. Цей процес, що мав би уже добігти кінця, ніяк не розпочнеться. Його можна охарактеризувати влучною народною приказкою: говорили-балакали, сіли – заплакали…
Президент Віктор Янукович не раз на високих рівнях протягом останніх двох років заявляв, що шукає і хоче знайти розв’язок «проблеми Тимошенко». Лідери західних країн йому щиро вірили. Час спливав, але все залишилося по-старому. Минулий четвер був останнім парламентським днем напередодні історичного євроінтеграційного саміту у Вільнюсі, коли Верховна Рада, прийнявши закон про лікування засуджених за кордоном, могла показати відхід від вибіркового правосуддя. Перед тим із президентом Віктором Януковичем мали довірливу розмову співголови місії Європарламенту пани Кокс і Кваснєвський. Глава держави погоджувався з їхніми аргументами і обіцяв вплинути на своїх соратників у парламенті. Сказав, що зателефонує спікеру парламенту Рибаку, голові фракції Партії регіонів Єфремову, щоб ті підтримали законопроекти, які стосуються головної теми дня. Яким же було розчарування посланців з Європи, коли через півгодини керівник законодавчого органу удав, що нічого про рекомендацію Віктора Федоровича не знає. А Єфремов взагалі перейшов на підвищений тон, мовляв, ви, панове з Брюсселя, нам тут — не указ…
Питання Тимошенко «зам’яли», незважаючи на те, що опозиція пішла на компроміс — прийняла у першому читанні два недосконалі закони (про прокуратуру і вибори), які лобіювала парламентська більшість. Незважаючи на те, що сама екс-прем’єр заявила, що не висуває жодних вимог, а погодиться з усіма пропозиціями місії Європарламенту. Більше того, «регіонали» з великим скрипом пішли на створення робочої групи з напрацювання нового закону. Із 13 членів цієї групи лише 5 представляють опозицію, тож про підсумки її роботи можна здогадуватися наперед. У п’ятницю «диригент» фракції ПР Михайло Чечетов запевняв, що разом з опозицією готовий ночувати у сесійній залі, аби лиш вчасно розробити і вчасно, до «дедлайну», 13 листопада, прийняти законопроект, від якого залежить підписання Угоди про асоціацію. Однак робоча комісія під орудою екс-генпрокурора Геннадія Васильєва навіть днювати не збиралася. Попри заклики опозиції, не прийшла радитися ні у суботу, ні у неділю. А сам Чечетов сказав, що кланятися Коксу-Кваснєвському його політична сила не буде…
Виняткову зверхність при підході до головного питання дня продемонстрували інші «регіонали». Колишній віце-прем’єр України Борис Колесников незаслужено назвав співголів місії Європарламенту, цих шановних на Заході людей, «кульгавими качками». З неприхованою іронією відгукувався про них і прем’єр Микола Азаров. Про риторику Богословської-Олійника на різних ефірах і говорити нічого.
А що наш президент? Замість того, щоб, образно кажучи, гримнути кулаком по столу і змусити своїх однопартійців «відповісти за базар», стимулювати євроінтеграційний процес, усунути перешкоду перед Вільнюсом, він — подався на чергові посиденьки до Путіна. Говорити з ним про саміт у Вільнюсі. Хоча експерти кажуть, що тема цієї розмови — про те, як не підписувати у столиці Литви Угоду про асоціацію. В обмін за її зрив Кремль уже пообіцяв Януковичу «пряники». Їх «асортимент» озвучив сумнозвісний радник ВВП Сергій Глазьєв. Все виглядає на те, що наш президент купиться на солодке з Білокам’яної…
Про непослідовні дії Віктора Януковича у народній творчості є ще одна приказка — робити з писка халяву. Тобто казати одне, а діяти інакше. Шкода, що так чинить людина, яка з будь-якого приводу любить повторювати: «Донбас порожняка не гонить…».
