Круглий стіл із загостреними кутами

Кілька днів тому у київському «Президент-готелі» відбулося засідання Національного круглого столу «Порозуміння заради європейського майбутнього»


Два місяці перед тим скликання форуму, який наближував би Україну до асоціації з Європейським Союзом, ініціювала ув’язнена екс-глава уряду Юлія Тимошенко. Її заклик почули — але не всі. Попри прохання забути про політичні незгоди і сісти за цей стіл ще й представникам влади, ніхто з Адміністрації президента, Кабінету Міністрів, провладної депутатської більшості у парламенті не прийшов. Хоча їх на круглий стіл наполегливо запрошували. Вийшло так, що євроінтеграція більше потрібна закордонному Комітету відкритої демократії, представникам Фондів Аденауера та Науманна, дипломатам зі США, Німеччини, Фінляндії, Італії, Литви, Данії, Іспанії та Малайзії, ніж доморощеним урядовцям. Тим, які мало не щодень згадують Європу у своїх промовах і під час засмагання на іспанських-кіпрських-хорватських пляжах…

З лідерів опозиції на Національний круглий стіл прийшли Арсеній Яценюк, Юрій Луценко, народний депутат від «УДАРу» Ірина Геращенко, від «Свободи» — Ігор Швайка, інші члени демократичних команд. Незважаючи на складну історію взаємин, був там і колишній рухівець-«регіонал» Сергій Головатий. Чому ж проігнорували це знакове зібрання перші особи союзницьких таборів — Віталій Кличко та Олег Тягнибок? Якщо не можна їх докликатися для вироблення робочої карти-маршруту в ЄС, то який сенс слати запрошення Віктору Федоровичу і Миколі Яновичу? Виходить, що з «великої хмари», себто гучних євроінтеграційних анонсів, «пішов малий дощ»…

За круглим столом сиділо багато визнаних суспільних авторитетів на чолі з академіком В’ячеславом Брюховецьким. Відчувалося, як ревно вболіває колишній ректор Могилянки за наше цивілізоване майбутнє. «До листопада 2013 року парламентаріям слід зосередитись виключно на роботі над виконанням взятих на себе зобов’язань перед Євросоюзом, — сказав він. — Необхідно забути про партійні інтриги, скандальні, провокаційні теми, блокування та бійки. На нас дивитиметься весь світ. Ми повинні показати себе сучасною та цивілізованою європейською нацією, яка здатна до консолідації у вирішальні історичні моменти для держави». Приклад таких дій з боку опозиції навів Арсеній Яценюк. За його словами, найближчим часом на телеекранах з’являться підготовлені в опозиційних штабах промоційні відеоролики, які розповідають, чому Україні потрібен Європейський Союз. На місця надійде багато друкованої агітпродукції на цю тему. З іншого боку, опозиціонери активно взялися за підтягування до європейських стандартів законодавчої бази. У фракції «Батьківщина» вже підготували проекти законів про реформування виборчого законодавства і всієї системи правосуддя. Зокрема про декриміналізацію статей КК, за якими зараз безпідставно кидають за ґрати опозиційних політиків.

Але всього цього замало. Наближувати Україну до Європи треба щохвилини і на всіх фронтах. Кожною дією і словом. Потрібно більше «польової» роботи. Можливо, на період до вільнюського саміту справді варто було б відкласти на потім контрпропагандистську партійну риторику, а, як кажуть у Львові, піти на каву з тим же Мірошниченком, Єфремовим, Чечетовим. Поговорити з ними про наш історичний цивілізаційний вибір. Ні з кого з опозиціонерів корона від цього не впала б, а результат, гляди, був би. Побачивши на Національному круглому столі примирених євроінтеграцією опонентів, думаю, західні експерти не вагалися б, чи рекомендувати своїм президентам поставити підпис на «угоді угод» у Вільнюсі…

Наступне засідання Національного круглого столу заплановано на середину вересня. Хотілося б, щоб не було там порожніх крісел з написом «президент», «прем’єр-міністр», «Голова Верховної Ради». Щоб не присилав «дублерів» чемпіон світу з боксу, щоб не планував на цей день відряджень лідер націоналістів. Дрімати не можна нікому — бо наш європейський «час ікс» уже не за горами.