Мурсі «нагинав» Єгипет...

Єгиптянам пощастило, що їхні генерали — справжня еліта нації, здатна брати на себе відповідальність за ситуацію в країні. Якби єгипетська армія не втрутилася у розвиток подій, у найбільш населеній арабській країні світу розпочалася би масштабна громадянська війна. І жертв було би тоді не кількадесят, а тисячі... Єгипетські генерали діяли швидко і водночас розважливо. Перед тим, як вивести на вулиці танки й узяти ситуацію під контроль, міністр оборони провів консультації з релігійними лідерами Єгипту — мусульманами й християнами. Президенту Мурсі військові дали певний час на те, аби він сам пішов у відставку. Інша справа, що Мурсі, тримаючись за владу як вош кожуха, своїм шансом не скористався...

Заарештований президент Мурсі прийшов до влади, перемігши свого опонента на виборах, призначених після відсторонення від влади Хосні Мубарака. За Мурсі проголосували трохи більше половини тих єгиптян, що прийшли на виборчі дільниці. Але Мурсі, ставши президентом, поводився так, наче переміг на виборах із величезною перевагою. Замість того, аби “зшивати” країну, намагаючись врахувати інтереси різних прошарків суспільства, різних конфесій (близько 10 % населення Єгипту — християни), Мурсі та його соратники з партії “Брати-мусульмани” почали “нагинати” країну. Кудись зникла традиційна для Єгипту міжконфесійна злагода, запалали коптські церкви... Згодом “Брати-мусульмани” проштовхнули на референдумі нову констутитуцію, що перетворила світський Єгипет на країну “з керівною і направляючою роллю” ісламістів. Референдум був сумнівний, явка становила трохи понад третину виборців... Прихильникам “Братів-мусульман” ісламізація Єгипту подобалася, натомість єгиптяни, які хотіли жити у світській державі, були роздратовані. ... “”Нагинаючи” країну, Мурсі не помітив, що “нарив” ось-ось прорветься. Люди знову вийшли на каїрські площу Тахрір, знову були сутички... Мабуть, в арабському світі військовий переворот за цих умов — оптимальний вихід. Тим паче, генерали обіцяють провести з часом вибори й повернути країну до цивільного правління.

Сумний досвід “Братів-мусульман” ще раз засвідчив: мало перемогти на виборах і прийти до влади, треба ще й знати, що з цією владою робити. Зокрема, з господаркою. У “братів-мусульман” у цій царині був повний провал. Одне з основних джерел наповнення бюджету в Єгипті — туризм. А туристів після приходу до влади Мурсі та його друзів ставало усе менше. Погрози ісламістів запровадити у готелях, де відпочивають іноземці, норми шаріату (звучали пропозиції не дозволяти бути на пляжі в купальниках), туристичному буму не сприяли... “Шаріат на хліб не намажеш”, — сказав про політику “братів” їхній опонент, колишній глава МАГАТЕ Мохаммед ель-Барадеї.

Свою роль у швидкому падінні Мурсі та “братів” зіграли також їхні надто щирі передвиборні обіцянки. Час минав, а страшенно бідні у своїй масі єгиптяни не ставали багатшими. Ось і розлютилися на владу...