Мертві бджоли загули...

За ОСТАННІ ДЕСЯТЬ РОКІВ стільки було розмов про об’єднання блудних «вихідців» з колись неділимого Руху, що ці балачки серйозно вже ніхто і не сприймав.

А тут на тобі: через 14 років після розколу «народнорухівці» і «костенківці» оголосили про повернення під єдиний партійний прапор. Хтось, може, і потішиться: краще, мовляв, пізно, ніж ніколи. Та тільки надто вже спізнилися НРУ й УНП зі своїм об’єднанням. Їхня солідарність тепер — як мертвому припарка.

Після влиття УНП в НРУ на партійній карті з’явилася нова назва Українська народна партія «Рух». Керівні посади «об’єднані» розділили 50/50. Керманичем «Руху» обрали екс-міністра Василя Куйбіду, який у грудні минулого року змінив у головному «рухівському» кріслі Бориса Тарасюка. І хоча на виборному з’їзді Тарасюк сам зняв свою кандидатуру (після чого у партійному бюлетені залишилося лише прізвище Куйбіди), його відмову від головування у партії дехто трактував як капітуляцію перед внутріпартійною опозицією. Тією, яка і чути не хотіла про злиття НРУ з «Батьківщиною» (Тарасюк, як і ще кілька представників НРУ, пройшли до Верховної Ради за списком «Батьківщини»).

З приходом на головну посаду у Народному русі Василя Куйбіди про дрейфування НРУ під «білосердечний» прапор і думати забули. Схоже, ілюзії про реанімацію колись єдиного і могутнього Руху взяли гору над відчуттям політичної реальності. В НРУ й УНП вирішили, що достатньо одного розчерку пера під рішеннями об’єднавчого з’їзду, як і колишня слава Руху воскресне, і «нижчеплінтусні» рейтинги аутсайдерів з «рухівською» біографією вгору поповзуть. Ба більше — «об’єднані» навіть на статус правлячої партії замахнулися. Так і заявили: «Мета об’єднання — створити в Україні потужну правоцентристську силу, яка у перспективі стане правлячою і спрямує державу на єдиний ефективний правий шлях виходу з системної кризи, в якій перебуває держава останні 20 років».

Мертві бджоли не лише загули, а ще й антикризовий мед Україні обіцяють. Та тільки кого така пропозиція може сьогодні зацікавити, то це хіба що великого пасічника Віктора Ющенка. І 226 тисяч 492 українців, які на минулих парламентських виборах проголосували за «Нашу Україну» (в її списку і «костенківцям» місця вділили), повіривши у ющенківські байки про об’єднану «правицю» з претензіями на роль потужної позапарламентської опозиції.